Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

прикрашеною пір’ям) Пава!

Рагно

(перестає писати, підводить голову)

Уже на посуді зоря блищить яскрава! О, божество пісень, від мене геть лети! Знов прийде ліри час, а вині час плити!

(Підводиться. До одного з кухарів.)

Додайте соусу!

Кухар

А скільки ж?

Рагно

Зо три склади!

(Іде далі.)

Кухар

Гм!…

Перший пекар

Марципан!

Другий пекар

Пиріг!

Рагно

(перед каміном)

О музо, бога ради, Покинь мерщій мене, а то очам твоїм Пошкодить, я боюсь, їдкий кухонний дим!

(До одного в пекарів, показуючи на палянички.)

Тут форма, друже мій, вам не вдалася нині; Цезура мусить вірш ділить посередині!

(До другого, показуючи йому незакінчений паштет.)

Палац поставлено, – виводьте ж гарний дах!

(До молодого учня, що, сидячи долі, нанизує на рожен птиць.)

Від птаха, бачиш ти, різниться інший птах – Курчатко скромне ось, а он – індик пихатий… їх треба на рожні, мій сину, чергувати, к чергував Малерб[14] з коротким – довгий вірш, І на вогні крутить, щоб вийшло це не гірш, Аніж гармонія прекрасного куплета.

Другий учень

(підходить з підносом, накритим тарілкою)

Хазяїне… Насмів для вас, як для поета, Цю штуку я спекти…

(Розкриває піднесене – великий торт у вигляді ліри.)

Рагно

(зачарований)

Ах, ліра! Це-то так!

Другий учень

Бісквітне тісто й крем…

Рагно

От хлопець! От мастак!

Другий учень

А струни я зробив із цукру…

Рагно

Молодчина! На ж випий чарочку…

(Помічає Лізу, що входить до кімнати.)

Тс… Он моя дружина!