Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

зайняті своїми клопотами і їм особливо ніхто не потрібен. Їм і самим добре. Хоча в Канаді ви майже завжди побачите фізкультурників, що бігають вулицями, баскетбольні кошики біля житлових будинків та велосипедистів, які ганяють на велосипедах лише заради здоров’я. Оскільки люди в селах і на хуторах майже не ходять по вулицях, то не скрізь є тротуарні доріжки й доводиться йти по велосипедних чи просто по дорозі. Де не жили, повсюди тротуар викладено квадратними півтораметровими плитами. Я везу сплячого внука з дитячого майданчика, то коляска підстрибує на стиках плит. Це єдина побутова незручність, яка мені дошкуляє в Канаді.

На відміну від допитливих і цікавих українців, коли канадці йдуть по тротуару, то не вивчають кожен будинок, не заглядають у вікна і не дивляться на авто на дорозі. Канадці надто бережуть свій особистий простір, потрапити до нього дуже важко. Канадці хочуть, щоб поважали їх особистий простір і приватну територію. Внук зупинився біля розкішного будинку, щоб погратися щебенем та камінцями й відразу автомат через мегафон почав пояснювати, що це приватна територія, вхід заборонений, нічого руками чіпати не можна і т.д. Біля нас був і дім з кількома табличками «Приватна територія». Внук ще не читає англійською і сміливо забігав за таблички. На 100 людей знайдеться один, у кого перебір із захистом власного подвір’я. Хоч це і винятки з правил, але нам пощастило на них натрапити. Проте на багатьох вікнах у будинках біля доріг немає жалюзів або їх ніколи й не закривають і ви можете повністю бачити все життя їх мешканців.

Якось зять роззявив рота і в’їхав у автомобіль, але був зачарований вихованим поліціянтом, який визнав його винним в аварії. У Канаді реально працює страхування. Правила дорожнього руху кращі. Та й водії їздять краще, ніж у нас. Обоє авто були застраховані, після аварії зять не заплатив ніяких штрафів, хоч і був винуватцем. Страхова компанія на час, доки ремонтувалося його службове авто, видало йому величезний новий позашляховик, який справив враження навіть на сусідів канадців.

У сусідньому будинку живе пенсіонер, який все життя працював столяром і в нього вдома в сейфі та в тайниках мішки грошей з готівкою, зароблених без сплати податків, на кожному кутку будинку встановлено камери спостереження від грабіжників і злодіїв, а в будинку собака – охоронець. Сусід чув що багато українців, які приїхали по CUAET, вже встиг в Канаді заробити на такі шикарні дорогі авто, тож й сам швиденько побіг в автосалон і купив собі таке саме. Канадець давно мріяв про це авто, але боявся його купувати, бо на вулиці, де живе, ні в кого не було подібного.       На відміну від США чи України в Канаді не заведено виділятися з натовпу та хизуватися своїми статками. У Канаді люди намагаються поводитися так, як їхні сусіди, й це мені якось нагадало правила життя в колишньому Радянському Союзі, хоч це і не зрівнянні та зовсім протилежні світи. На відміну від США в Канаді не так впадає в око різниці в доходах місцевих жителів – всі ходять в повсякденному однаковому одязі, який часто їм не підходить. У Канаді рідко хто одягається зі смаком. Простий одяг, нерідко старий, у багатьох, зношений, а в декого з дірками, якісь балахони або як раз та так, що підкреслює всі вади фігури. У чому ходять вдома чи бродять по подвір’ї, в тому їдуть і до крамниць. Та ніхто не соромиться так одягатися. Я б, напевно, навіть не дуже здивувався, якби хтось прийшов до канадської крамниці у майці та сімейних трусах.

Спочатку українці в Канаді за звичкою одягають свій найкращий одяг, їдуть до центра міста чи до інших людних місць, хочуть інших подивитися та й себе показати, похизуватися, але швидко розуміють, що довкола усім байдуже, як хто виглядає. Канадці їздять на одних і тих самих авто та й живуть у майже однакових будинках, які часто розміщені на відстані 10 метрів один від одного з невеличкими задніми двориками і газончиками попереду. Багаті будинку за 1 – 2 мільйони доларів стоять поруч з розвалюхами за 700 тисяч. Багато жінок без манікюрів і педикюрів, без зачісок і духів. Та в Україні й у Європі, люди за собою краще слідкують, особливо жінки.

У Києві я іноді у вільний час і на вихідні підробляв кур'єром і міг цілий день їздити у громадському транспорті, крадькома розглядаючи гарних та сексуальних українок, а тут я взагалі за 3 роки не бачив нічого подібного, хоча, можливо, з віком я і перестав бути поціновувачем жіночої краси. Канадці не сушать білизну на вулицях чи на балконах, бо це заборонено й за таке світить штраф. У кожного є сушильні машини, в які вкинув випране й через годину можеш одягати.

Перед приїздом до Канади я наслухався блогерів. Розповідали, що в Канаді не смітять, тут повсюди ідеальна чистота. Та, як і скрізь, всяке трапляється, бо в Канаду з’їхалися люди з усього світу. Просто тут повсюди стоять сміттєві баки, а перед заїздами в зелені зони читай таблички про кілька тисяч штрафу за те, що будете смітити на природі. Не кожен буде ризикувати, бо навіть ваші добрі сусіди чи старі приятелі запросто можуть непомітно зняти на телефон як смітите і відправлять куди слід. Канадців ще зі школи вчать повідомляти про всі правопорушення чиновникам. На відміну від України в Канаді впадає в око відсутність суєти, тут ніхто нікуди не поспішає. У декого життя перетворюється на боротьбу за виживання, але вони з часом втягуються та спокійно ставляться до такого існування чи стають схожими на біоробота, який усе робить згідно з одним і тим самим розкладом та вже не відчуває дискомфорту від свого способу життя в Канаді. Канадці спокійно та приємно живуть і дуже не напружуються.

У Канаді зайвого працездатного народу валом. Ту роботу, що в Україні робить одна людина, тут, здається, може виконувати 20 людей, які нікуди не поспішають. Під час прогулянок з онуком я познайомився з українкою, яка працювала у мотелі неподалік. Немолода жінка прибирала, мила кімнати, міняла та прала постільну білизну, прибирала подвір’я мотелю. Володіє мотелем колишній мешканець Індії, інвалід, який пересувається в колясці і не може зайти в кожне приміщення, щоб перевірити якість прибирання. Раніше обов’язки менеджера виконувала його дружина, але вона поїхала до дітей у Великобританію, а оскільки власник готелю часто лежить у лікарні, то він змушений був прийняти на