Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

роботодавці відразу шукають причину, щоб його звільнити. У Польщі поляки при мені критикували свою владу й поводили себе, як і українці. Мене якось дивує, що канадці бояться говорити про політику, на відміну від українців не критикують владу, не влаштовують дискусій, не висловлюють незадоволення. Певне, ще мають запаси грошей і впевнені, що скоро криза мине і все нормалізується. Канадці бояться погане слово сказати про владу, як і про роботодавця.

Люди не протестують, бо їх все влаштовує чи тому, що не вірять у результат? Люди роз’єднані, кожен сам за себе? Культ аполітичності населення Канади, як і армія чисельністю лише в кілька десятків тисяч (схоже, на рекламу своєї країни Канада витрачала більше, ніж на армію!), може колись зіграти поганий жарт з цією країною. Усі великі хитруни, яких я знаю, в кінці перехитрили самі себе і багато втратили та змушені були робити те, що й усі люди.

На відміну від України в Канаді багато червоних ліній і прапорців, за які заходити не можна. Іммігранти, які приїхали з росії, називають Канаду «країною терпілів». У Канаді відсутній протестний електорат. Українці останньої хвилі імміграції в соціальних мережах, а то й публічно висловлювали претензії, несміливо намагалися пояснити місцевим жителям, що так не має бути з багатьма речами в Канаді, але це відразу переводили на невдячність гостей та втручання у чужі справи. Нас все влаштовує, ми так живемо, це наша країна, відповідали канадці. У Канаді нікому розібратися з не дуже зрозумілими соціальними експериментами уряду. Профспілка зрідка організовує страйки, але у них скромні досягнення і це лише показує народу, що не варто йти проти влади чи бізнесменів, на яких працюєш. Канадців привчили мовчати, бо все націлене тут на те, щоб зробити людей нейтральними й терплячими до всього.

В Канаді ви не можете самі скрутити та затримати злочинців, наприклад, грабіжників, які на вас нападуть. Вас судитимуть за самосуд. Навіть коли маєте зброю, то не можете захищати свій будинок від озброєних нападників, бо вас судитимуть разом з ними. Все, що можете робити, коли у ваш дім увірвалися злочинці, - вести з ними розмови й викликати поліцію. Декларуйте всі свої багатства, платіть з них податки, страхуйте – і страхова відшкодує вам вартість вкрадених речей. Злочинці знають, що жертва не чинитиме опір, з радістю допоможе скласти свої цінні речі до валізи грабіжника? Може це й правильно, але не для колишніх радянських людей. З самозахистом у Канаді проблеми, часто судять тих, на кого напали. Щоб люди були ще терплячішими? Якщо вас б’ють чи ґвалтують, то здачу теж краще не давати, бо потрапите під суд, а іммігрантів можуть ще й депортувати з Канади. Коли грабують банки, то не може бути й мови про якесь кіношне геройство і спротив банківських працівників. Охоронці та співробітники не мають права торкатися злодіїв, які крадуть товари в крамницях, а можуть лише просити злочинця оплатити ці товари та викликати поліцію. Нахабні кримінальники набирають повні сумки товарів та виходять з магазинів лише під крики касирів та продавців, сідають в авто та тільки їх і бачили. Часто вкрадені товари застраховані, то крамниці й не зазнають ніяких збитків від тих крадіжок.

Таке враження, що поблажливим відношенням до злочинності, та й до інших серйозних проблем, канадців готують до ще більших негараздів у майбутньому! Коли працівники торгівлі торкнуться покупця і це призведе до його падіння, то краще дирекції магазину виплатити відвідувачу 5-10 тисяч доларів компенсації, щоб не викликав поліції та не подавав до суду, бо тоді комерсантам доведеться брязнути гаманцем на значно більшу суму. Поліція радить не злити автомобільних викрадачів, щоб тим не довелося заходити до вашого будинку. Натякають, що ключ від свого авто потрібно залишати в поштовій скриньці чи й, зовсім, не зачиняти машину? Якщо дитина прийде з синяками до школи і вчителька з’ясує, що це справа рук батьків, то обов’язково повідомить до поліції й татусеві, який бив свого малюка загрожуватиме 5 років позбавлення волі. Та тут багато чого не можна такого, на що в Україні ніхто не звертає уваги. Щоб підмести подвір’я, я хотів попросити дозволу в сусіда виламати гілки з дерева біля його будинку, щоб зробити мітлу, але переляканий канадець пояснив, що за шкоду природі я отримаю штраф, бо таке робити заборонено. Коли шумлять ваші сусіди та вам заважають, то не маєте права самим з ними з’ясовувати відносини, лише повідомити про це поліцію.

Коли мій внук на дитячому майданчику хоче залізти на ігрову гірку, то я тримаю руку наготові, щоб схопити його, якщо раптом не втримається і впаде з драбини. Землячки з дітьми попередили мене, щоб я не здумав підтримати, доторкнутися чи забалакати до когось із чужих дітей, які самостійно лізуть по драбині за моїм внуком. За це можна отримати заяву до суду батьків, тюремний строк чи депортацію з Канади. Та навіть учитель не може торкнутися школяра, бо це може бути розцінено, як сексуальні дії і його позбавлять права працювати з дітьми до кінця життя.

Депортувати можуть і за те, що вб’єш якусь тварину, яка нападе на тебе чи твоїх близьких. Мені розповідали, що у північних провінціях є закон, що не можна зачиняти двері, щоб мати можливість швидко втекти, коли у ваш дім ввірветься ведмідь. Дикі тварин та птахи мають у Канаді не менше прав, а то й більше, ніж люди. Навіть коли людина знаходиться в смертельній небезпеці, але ще не втратила свідомість, то ти повинен спитати у неї дозволу чи можна їй допомогти, бо коли не отримаєш згоди, то теж прямий шлях до суду. Без ліцензій можуть рибалити лише неповнолітні й пенсіонери. Щоб відпочити на природі, доведеться сплатити кілька десятків доларів та ставити намет, розводити багаття і відпочивати в спеціально відведених для цього місцях. І ще бозна скільки заборон, які нашим людям і в голову ніколи не прийдуть.

У селах по вулицях бродить дуже мало мешканців; вулиці порожні, бо люди так заморюються на роботі, що вже не мають сил чи бажання гуляти вулицями без діла. Для більшості тих, хто працює в Канаді життя просте: дім – робота – дім. Іноді проїжджаєш порожні містечка. Ні людей, ні дітей. Усі відлежуються вдома після роботи або цілодобове перебування в будинку ввійшло у звичку. Хіба собаку хто вигуляє. Канадці пересуваються лише на авто, таке враження, що зі спальні на кухню теж їздять на машині. Канадці – індивідуалісти,