Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

З цією думкою згадався Ельдар, а саме — його нашийник. Дивно думати, що цю річ на нього дійсно начепив батько. Так, її однокурсник тільки наполовину людина. Але все ж Майя не могла сприймати його як холоднокровного монстра. А від того і думка, що батько збирається примусити його працювати у витирачів на правах тварини, ніяк не укладалася в голові. Дівчина глянула на ректора. Хіба такий її батько? По шкірі побігли сироти. Майя здригнулася.

— Замерзла? — повернувся до неї професор Семироз.

 — Трохи, — кивнула Майя, бажаючи приховати переживання.

Батько пройшовся по ній уважним поглядом. Дівчина злякалася. Чи не зрозумів він, що вона щось приховує? Але він раптом зняв з шиї хустку і простягнув їй.

 — Одягни. Не вистачало, щоб ти застудилася.

Майя здивувалася, але слухняно пов'язала хустку на шию. Вона була ще теплою, так що приємно зігріла.

 — Дякую, — зніяковіло буркнула Майя.

Піднявши очі, вона помітила в одному з вікон академії силует, який спостерігав за ними. По темно-червоному волоссю вона впізнала Ельдара. Хлопець ще кілька секунд постояв, а потім розвернувся і пішов углиб замку.

 ***

Увійшовши до кабінету, Майя сіла на своє місце біля Стефана, який звично сопів на парті. Поступово в клас підтягнулися інші адепти. Дівчина мимоволі поглядала на вхід. Ельдар зайшов до класу в компанії Лаури і її елітної групки. Він про щось говорив із одногрупниками і злегка посміхався. На Майю він навіть не глянув. Мабуть, вирішив робити вигляд, що нічого не сталося. І Майя це підтримала. Та й мадам Пуфа, яка відразу почала хижо перевіряти готовність учнів, швидко витіснила з голови всі думки, що не стосуються заняття.

Всупереч очікуванням, під час відповіді Майя не схопила жодного зауваження від суворої вчительки. Зате в практичній частині надолужила весь набір її презирства: і гидливо зморщений носик, і незадоволене хмикання, і глумливо викривлені губи.

Не складалося у Майї із плетіннями магічних кіл попри всі її зусилля. Стефан співчутливо позирав на неї. А от на іншому боці аудиторії похвалу за похвалою ловили Лаура й Ельдар. Красуня часом щось тихо говорила хлопцеві, Ельдар з посмішкою відповідав. Мабуть, успіх встиг здружити їх.

 — Ворон рахуємо? — поцікавилася мадам Пуфа, яка непомітно підійшла.

 — Ні, — одразу відвела погляд від задоволених одногрупників Майя. — Взяла маленький перепочинок.

 — Розумію. Я теж втомилася дивитися на ваші криві магічні кола.

Майя стиснула губи.

 «Я зможу краще, — вперто повторила вона про себе. — Більше практики — і буду не гірша, ніж вони!»  — гостро глянула вона на солодку парочку навпроти.

Лаура тільки глузливо зігнула милі губки, а Ельдар на неї так і не глянув.

З кабінету Майя не вийшла, а випливала, відчуваючи, як гірко на душі від чергової невдачі. Вона боялася, щоб не повторився сплеск сили. Тому все практичне заняття не переставала напружено дозувати магію. Від того сильно виснажилася. Адже багато одногрупників вже обігнали її. Що ж вона неправильно робить? Чому її магія так важко піддається контролю?

В їдальню вона прийшла сама. Стефан повідомив, що забув книгу з історії й поспішив до гуртожитку, так що вона залишилася без компанії. Дівчина купила булочку з корицею, стакан з вишневим соком і сіла у кутку зали. Майя тільки розпакувала пакет з випічкою, коли до неї підсіли.

 — Ти не розповіла йому... — Дівчина повернулася до Ельдара, який сів біля неї спиною до столу. Він сперся рукою на край столу і злегка повернувся до неї. —  Чому?

Майя зміряла того поглядом. Вирішив, нарешті, її помітити.

 — Я ж сказала, що не буду батькові нічого говорити.

Ельдар примружився, а Майя просто відкусила ще теплу булку і з задоволенням почала жувати. Треба було якось підбадьорити себе після труднощів першого уроку. І смачна їжа з цим завданням справлялася якнайкраще.

 — До речі, — запивши, повернулася Майя до Ельдара. — Вчителі про тебе знають?

— Тільки декани. Інших це не стосується.

Майя повернула увагу до випічки. Взагалі-то у неї назбиралося багато запитань, але наповнена адептами їдальня не найкраще місце для розпитувань. Тому, хоч це важко, вона вирішила притримати свою цікавість до кращої нагоди. Хоча одне питання їй особливо не давало спокою.

 — Як у тебе так виходить із заклинаннями? — повернулася до нього Майя. — Ти що, вже всі їх знаєш?

 — Ні, я тільки трохи знайомий з вогняними заклинаннями. Але у мене схильність і до повітряної стихії, так що вона мені швидко дається.

 — У тебе і з водними не було проблем, — буркнула Майя.

 — Ти про ті хмарки? Це ж дитячі забавки.

Майя скосила на нього невдоволений погляд. Кому дитячі забавки, а хто пупок мало не надірвав.

 — Наступний урок у нас руни землі. А далі — вогненні, — почала згадувати Майя порядок знайомства зі стихійними закляттями, що їм перерахувала мадам Пуфа. — Сподіваюся, хоч до них у мене схильність.

 — Що ж, мадам Пуфа собі якраз новий капелюх купила. Тож твоєму вогнику справа знайдеться, — посміхнувся Ельдар.

Майя роздратовано подивилася на нього. У самого все відмінно, так задумав над нею жартувати!

 — Характер, дивлюся, справжнього демонятка.

 — Я не демон, а даймон, — діловито поправив одногрупник.

 — Це ще хто?

 — Не знаєш? А ще дочка відомого чарівника, — нарочито похитав головою Ельдар.

 — Я, щоб ти розумів, вчилася у звичайній школі, — обурилася Майя. — Вдома мені не давали багато читати про магію або чарівних істот.

 — Даймони — це ті, яким властива природа смертних і природа духів. Ми можемо бути як стихією, так і чудовиськами.

 — І хто ти?

Ельдар повернувся на неї й затримав погляд. Але вже зовсім не глузливий, як зазвичай. Майї здалося, що в глибині синіх очей промайнув багряний вогник.

 — Як з'ясувалося, і те, і інше.

З цими словами він піднявся і пішов до виходу. Пролунав дзвінок. Майя розгублено подивилася на тільки раз надкушену булочку — Ельдар зовсім її заговорив. Дівчина швидко осушила склянку, підскочила і вже на ходу доїла випічку.