Колектив авторів - 10 успішних українських брендів

Інститут історії церкви — це одна з перших сходинок на шляху до УКУ. Наступні, згадує Наталія Климовська, здавалися їй неймовірними. «Пам’ятаю, я прийшла на роботу зі своїм маленьким сином. Владика Борис погладив його по голівці, — розповідає проректорка, — і сказав, що той буде вчитися в нас в університеті. Я тоді подумала: «В якому університеті?! Нічого ж нема. Цей американець хоч уявляє собі масштаби корупції в Україні та як узагалі складно зробити щось таке, як університет? Навіть якби він мав гроші, усе одно було б дуже важко». Зараз мій син — студент першого курсу гуманітарного факультету».

Грошей у Ґудзяка було $25 тис. — докторський грант, який він отримав після захисту в Гарварді для реалізації власного проекту. Звісно, кошти пішли на Інститут історії церкви, їх вистачило на перший рік роботи. Важливо також розуміти, що це не лише витрати на заробітну плату й техніку. Команда інституту, окрім того, що збирала інформацію, намагалася щось робити для середовища репресованих греко-католиків. Скажімо, організовувала зустрічі, вітала зі святами, створила для них пенсійну програму.

* * *

1994 року офіційно почала працювати львівська богословська академія. Її першим ректором став о. Михайло Димид. Навчальний заклад оселився в закинутому приміщенні давно нікому не потрібного дитячого садочка площею 400 м2. Саме там розташовувалася і бібліотека, й каплиця, і навчальні та адміністративні приміщення. За два роки богословська академія перебралася до приміщення на вулиці Свєнціцького, де було вже 4 тис. м2. УКУ придбав цю будівлю за $175 тис. (тоді й тепер основна частина бюджету УКУ — краудфандингові кошти). Це був дуже складний для університету час, оскільки купівля поглинула практично весь бюджет і першу зиму в новому приміщенні університет перебув із морозами.

Через вісім років після відновлення академії, 2002 року, офіційно відкрили Український католицький університет у Львові. Його першим ректором призначили о. Бориса Ґудзяка. Нині він президент університету. Посаду ректора з 2013 року займає о. д-р Богдан Прах.

Одним із перших викликів для УКУ став пошук професорів для богословського факультету. На той час в Україні не було людей, які могли б викладати богословські науки на університетському рівні, тож Борисові Ґудзяку залишилося шукати за кордоном. Це означало, що в університеті необхідно було забезпечити міцну базу вивчення іноземних мов. Так народилася ідея проведення англомовної школи УКУ влітку. Для неї теж потрібно було знайти людей, а ресурсів, щоб їм платити, університет не мав. Борис Ґудзяк згадує: «Ми робили їм таку пропозицію: «Ти приїдь із Америки, Канади, Англії, Австралії... Пожертвуй своїми вакаціями, заплати собі за квиток. Будемо тебе годувати скромною їжею. Працюватимеш з ранку до вечора, але ти зможеш змінити життя молодій людині». І люди приїздили. Багато таких волонтерів стали чільними партнерами УКУ. Як наслідок, деякі студенти вже з третього курсу мали всі предмети англійською мовою, а те, що здавалося труднощами, університет зумів перетворити на переваги.

В УКУ поставили високу планку вивчення не лише англійської, а й інших іноземних мов, зокрема німецької, французької, іспанської, грецької та церковнослов’янської. «Мало богословських факультетів у світі мали стільки грецької мови, як наш, — запевняє Владика Борис. — Перші випускники поїхали до католицького університету Лювена в Бельгії, де найбільша богословська бібліотека у світі. То вони знали грецьку мову краще, ніж місцеві студенти на вищих рівнях. Це відразу впадало у вічі професурі. Один із тих перших, Роман Завійський, потім закінчив аспірантуру в Оксфорді. Сьогодні він — декан філософсько-богословського факультету УКУ. Наші випускники могли їхати здобувати докторські ступені в різні країни світу».

За останні роки УКУ значно розширив навчальну, наукову та формаційну програму. В Університеті діє шість факультетів, вісім бакалаврських, 19 магістерських та аспірантських програм, 22 інститути та центри.

Першою серед бакалаврських програм стала богословська. Далі були історія, соціальна педагогіка, психологія, соціологія, комп’ютерні науки, філологія та культурологія. Серед магістерських програм до цього списку додалися ще журналістика, медіакомунікації, публічне адміністрування, клінічна психологія, права людини, фізична терапія та ерготерапія.

Хоча на етапі заснування УКУ асоціювався виключно з теологією та гуманітаристикою, зараз це вже далеко не так. Як приклад, програма комп’ютерних наук, яка запрацювала 2015 року й відразу взяла найвищу планку викладання у сфері інформаційних технологій. Програму розробляли зі Львівським ІТ-кластером та провідними ІТ-компаніями країни. Як наслідок, вона добре корелює із запитами на ринку праці в галузі. Старе правило «Прийдеш на роботу — навчишся всього спочатку» тут не актуальне. Завдяки цьому вже першокурсники комп’ютерної програми входять у десятку найсильніших за середніми балами ЗНО. 2016 року відкрито одну з перших в Україні магістерську програму з комп’ютерних наук зі спеціалізацією в науках про дані, де навчання — англійською мовою.

Старе правило «Прийдеш на роботу — навчишся всього спочатку» тут не актуальне.

«Ми пробуємо робити те, що найбільше потрібно в цей час, — розповідає Владика Борис, — але іноді хтось пропонує ідею, якої не було на першому місці в стратегії.

А потім вона реалізується, тому що є люди, які можуть це робити».

Для Львівської бізнес-школи УКУ такою людиною стала Софія Опацька. Початок навчальної програми був непростим, оскільки припав якраз на 2008 рік — розпал світової економічної кризи. Більшість слухачів школи — керівники бізнесу чи провідні менеджери підприємств, які хочуть підвищити власний рівень. Та в умовах кризи компанії скорочували бюджети й першими від цього страждали видатки на навчання й підвищення кваліфікації. 2016 року школа отримала міжнародну акредитацію від Асоціації з розвитку менеджменту країн Центральної і Східної Європи (CEEMAN). За підсумками акредитації було підкреслено особливі успіхи бізнес-школи в наданні релевантної освіти в умовах трансформації України в демократичну правову державу.

* * *

Фінансова система УКУ — унікальна для України. Університет не має державного фінансування. Собівартість навчання одного студента на бакалавраті становить $3 тис. на рік. Проте студенти сплачують 20% або 32% від цієї суми, залежно від навчальної програми. Решту покриває стипендія. Разом з тим частина студентів (а таких 60%) отримують іменні стипендії, які покривають усю вартість навчання.

Якщо ти шукаєш кошти й говориш тільки про гроші, — це нецікаво й неефективно.

За даними ректорського звіту, 20% бюджету УКУ надходить від оплати за навчання та додаткових послуг. 80% — це фандрейзинг. Серед джерел надходжень — пожертвування зі США та Канади, фінансування європейських фундацій та розподіли сталих