Ванда Трезор - Я за тебе (не) піду!, Ванда Трезор

Раптом скрипнула хвіртка і до подвір'я зайшов незнайомець. Ще один чоловік. Чорні джинси, біла футболка, біла кепка - все було звичайним, типовим… Навіть обличчя в чоловіка було типовим, на такого поглянеш - потім ніколи не згадаєш, яка в нього була зовнішність… Але щось в ньому було таке, що не мало пояснення, але зачепило мене. А от що?  

Він ступив кілька кроків, прямуючи до нас, аж раптом із кущів вистрибнув Чортополох. Він кинувся до незнайомця і почав дуже агресивно на нього гавкати, щирити гострі зуби й мало не хапати за штанину.

О, то пес не втік! Він зачаївся в кущах! І зараз аж задихався від люті! Таким я пса не те що не бачила, навіть не уявляла!

- Ні! Ні! - закричала я на собаку, підбігаючи ближче. - Не гавкай! Не треба! Фу! Фу!

Я спробувала відігнати пса, але він все одно рикав і не хотів відходити. Став переді мною, наче захищаючи.

- О, я бачу у вас тут агресивний злий собака у дворі, - добродушно засміявся чоловік. - Якщо ви Марта, то я, мабуть, до вас! Прочитав ваше оголошення на сайті знайомств і вирішив приїхати на випробування. Мене звати Євген Зозуля, - він кивнув, але не ризикнув підійти до мене, бо Чортополох знову зарикав, не підпускаючи чоловіка ближче. - Я не надіслав листа і не сповістив раніше, що хотів би взяти участь у вашому відборі. Так сталося. Але все ж приїхав! Я встиг? Відбір вже почався? - запитально глянув він на мене, а потім перевів погляд на моїх інших женихів. - Яке ж перше випробування?