Джеймс С. А. Корі - Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі

мутації. Це не мало значення. Хай як він у неї виник, у чотиримісячної Мей виявили важку інфекцію хребта. На будь-якій іншій зовнішній планеті вона померла б. Але всі літають

народжувати на Ганімед, тому саме тут зосереджені педіатричні

дослідження. Коли з нею зустрівся доктор Стрікленд, він знав, з чим має справу, і зупинив ланцюгову реакцію.

Пракс пішов коридорами додому. В нього набрякала щелепа.

Він не міг згадати, чи вдарили його у щелепу, але вона

набрякала і боліла. Ребра зліва віддавали гострим болем, коли

він вдихав надто глибоко, тому Пракс ретельно старався робити

короткі вдихи. Зупинився в одному з парків, щоб зірвати кілька

листочків на вечерю. Він стояв біля довгого пагона Epipremnum aureum. Широке гостре листя мало дивний колір. Він був досі

зелений, але насиченіший, із золотавим відтінком. Хтось залив

у гідропонну систему дистильовану воду замість багатого

мінералами розчину, потрібного для стабільності гідропоніки.

Вони протягнуть ще тиждень. Може, два. А потім повітроочисні

рослини почнуть в’янути і, коли це станеться, ланцюгову

реакцію вже не вдасться зупинити. А якщо вони не змогли

залити правильну воду для рослин, то навряд чи зможуть

запустити всі механічні рециркулятори. Хтось мав узяти це

у свої руки.

Хтось інший.

У його кімнаті маленька, одинока G. kenon тягнулася

гілочками до світла. Мимоволі він устромив палець у ґрунт, перевіряючи його. Густий аромат збалансованого ґрунту

долинав, мовби фіміам. Зважаючи на всі обставини, рослина

мала непоганий вигляд. Пракс поглянув на часову мітку на

планшетному терміналі. Відтоді, як він прийшов додому, минуло три години. Його щелепа більше не нила, але біль

інколи повертався.

Без ліків нормальна флора її травної системи ростиме занадто

швидко. Зазвичай безпечні бактерії, які жили в її роті та горлі, постануть проти неї. За два тижні, можливо, вона і не помре. Але

навіть у найкращому випадку буде така хвора, що повернути її

стане проблематично.

Це була війна. Діти помирали на війнах. Ланцюгову реакцію

запущено. Він закашлявся, і біль був нестерпний, але роздуми

спричиняли не менший біль. Він мусить летіти. Забиратися

звідси. Навколо нього Ганімед помирає. Він нічим не зарадить

Мей. Її більше нема. Його донечки більше нема.

Від плачу боліло гірше, ніж від кашлю.

Він не стільки заснув, скільки знепритомнів. А коли

прокинувся, то виявив, що щелепа сильно набрякла — щось

у ній клацало, варто лишень розтулити рота. Ребра боліли не так

сильно. Він сів на краєчку ліжка і закрив обличчя руками.

Він піде в порт. Він піде до Басії, попросить вибачення

і дозволу полетіти з ними. Взагалі залишить супутники Юпітера.

Оселиться деінде і почне з нуля. Залишить позаду невдалий

шлюб і зруйновану працю. Залишить позаду Мей.

Він змінив сорочку на не таку брудну. Протер пахви вологою

тканиною. Зачесав волосся назад. Йому не вдалося. Усе

намарне. Йому треба змиритися зі втратою і йти далі. Цілком

можливо, одного дня він так і зробить.

Він перевірив термінал. На цей день записана перевірка

знайдених марсіянами тіл, прогулянка парками, візит до

докторки Астріґан, а потім список з п’яти борделів, в яких він ще

не був, але де міг розпитати про таємну насолоду педофілії, сподіваючись, що йому не випустить кишки якийсь доброчесний

зарізяка-мораліст. У зарізяк теж були діти. Дехто навіть любив

своїх дітей. Зітхнувши, він додав новий запис: «НАСИТИТИ

МІНЕРАЛАМИ ВОДУ В ПАРКУ». Доведеться знайти когось із кодами

доступу до господарчої частини. Може, служба безпеки

допоможе хоча б із цим.

І, може, десь дорогою він знайде Мей.

Надія ще не вмерла.

Розділ восьмий. Боббі

«Гарман Де Чжун» був дредноутом класу «Доннаджер», завдовжки пів кілометра і сухою вагою чверть мільйона

тонн. Його внутрішній ангарний відсік був достатньо великим

для стикування чотирьох конвойних фрегатів і безлічі легших

човників