Інна Романова - Мій фантастичний хлопець, Інна Романова

Тиждень почався в метушні, треба було терміново зробити проект з програмування, про який я забула.

Вранці  бігла на заняття, а після - відразу сідала за ноутбук і писала код. При цьому я не забувала знаходити 5-10 хвилиночок, щоб привітатися з Сірим Вовком.

З Алексом ми не бачилися ... Ну ось… Як тільки закінчився турнір з кібербезпеки, нас більше нічого не пов'язує ... А я так звикла щовечора бачитися з ним, разом вчитися, сидіти пліч-о-пліч, сміятися, ділиться враженнями.

Розумію, що нав'язуватися не буду, не в моєму характері і завжди ще спливає згадка про ганьбу 9 класу.

У четвер усвідомила, що постійно думаю про нього, намагаюся абстрагуватися, але думки в голові тільки хлопця.

Повертаючись до гуртожитку натрапила на Іру з Ігорем.

- Привіт, Аню, як ти? Вітаю з перемогою на турнірі! - сказав мені хлопець.

- Привіт, дякую! - відповіла я.

- Аню, почекай мене, я з тобою, - Іра швидко поцілувала свого коханого в губи, взяла мене під ручку і сказала, - Ну, пішли, подружко.

- Почекай, - зупинила її. - Ігоре, а як Алекс? Я його вже тиждень не бачила, куди він пропав? - Боже, навіщо? Ну навіщо я запитала? Не могла витримала цієї невизначеності, просто дізнаюся, що все у нього добре і заспокоюся. Він не зобов'язаний весь час бути зі мною, приводу немає.

- Він писав термінове велике замовлення, а зараз хворіє, сидить у себе в квартирі. Ми його вчора відвідували, купили ліків і трохи їжі принесли. Але він нас прогнав, сказав, що сам впорається.

- Зрозуміло, дякую. Ну Іринко, пішли, бувай, Ігоре, - і ми потопали до себе.

- Аню, що трапилося? Чому виглядаєш такою занепокоєною? - стривожено питає подруга.

- Ти ж чула, Алекс захворів, я переживаю за нього.

- Хтось закохався! - проникливо помітила Іра.

Я промовчала. Мені ні чим крити ... адже, по-моєму, це чиста правда. Навіть сама не помітила коли він став таким важливим для мене.

У кімнаті я не могла знайти собі місця - бродила туди-сюди, намагалася вчитися, сходила в душ, але все одно думала про те, як там Алекс.

- Аню, йди вже, поки ще можна вийти, скоро гуртожиток закриється, - Іра не змогла промовчати.

- Думаєш, це нормально буде? - я несміливо подивилася на неї.

- Ну не вижене ж він тебе, а якщо і вижене, то нічого страшного, - вклинилася в розмову Світлана.

- Тоді піду!

Я швидко зібралася, збігала в магазин і купила продуктів, зайшла в кондитерську за його улюбленим печивом і подзвонила в домофон.

- Хто там? - сиплий голос Алекса я майже не впізнала.

- Аня, відкрий, будь ласка

- Ти чого тут?

- В гості прийшла,- сказала я. Двері відчинилися і мене впустили в будинок. Швидко піднялася на потрібний поверх і зайшла в квартиру.

Алекс був дуже хворий, синці під очима, згаслий погляд і хворобливий колір обличчя.

- Що з тобою трапилося? Ти був у лікаря? - я підійшла до нього і повела в ліжко, він навіть не пручався, напевно і правда, йому було дуже погано.

- Грип сильний з ускладненням на печінку. Нічого серйозного, в принципі, п'ю таблетки всякі і багато рідини, дієта. Аню, не підходь до мене, ще заразишся, - він намагався відійти, але я, ігноруючи всі ці розмови, допомогла Алексу лягти на ліжко, вкрила ковдрою і помацала лоб.

- А температура давно у тебе тримається? Це нормально? Не боюсь я захворіти, і не кину тебе! 

- Аню, я прошу тебе, відійди, щоб не захворіти, - втомлено сказав хлопець.

- Алексе, коли ти їв? 

- Вчора, апетиту зовсім немає, - він майже засинав, я подала йому градусник, почекала пару хвилин і подивилася, ого, 38,7!

- Ти п'єш жарознижувальні? - він негативно махнув головою - А аптечка твоя де? - запитала і почала ритися в пакеті з ліками, потрібного не було.

- Засинай, я сходжу в аптеку і повернуся.

- Ключ на полиці, - не забув проінструктувати мене мій пацієнт.

Сходила в аптеку, Алекс вже спав, я на захотіла його будити і взялася готувати бульйон і легку тушковану кашу з овочами.

Через пару годин хлопець прокинувся.

- Привіт, - він вийшов з кімнати і побачив мене, коли я накривала на стіл.

- Заходь, буду тебе годувати, - посміхнулася йому, запрошуючи за стіл.

- З ложечки? - він мені у відповідь посміхнувся.

- Якщо треба, то без проблем, -  підморгнула і жартівливо взяла ополоник.

Він трохи поїв, потім я змусила, читай майже насильно влила, чашку теплого чаю і відправили назад в ліжко

- Я не хочу, і так цілими днями лежу, мені нудно! - трохи капризно пручався Алекс.

- Хочеш разом подивимося фільм? - я взяла ноутбук і вибрала комедійний екшн і присіла поруч. Хлопець відкрив ковдру, запрошуючи до нього, і я залізла під теплий бочок.