Ірина Кузьменко - Один постріл , Ірина Кузьменко

— Почекай, можливо, вона на щось інше годна? Наприклад, танець! — знову цей дурний смішок.

Перевела погляд на Карла. Зрозуміла, що лише його відповідь чекають. Чоловік закинув ногу на ногу, роздивився мене й промовив:

— Ну що ж, можемо й розслабитися. У нас є година, доки товар доставлять до причалу.

Чоловік встав і почав йти в мою сторону. Хлоя зойкнула й відступила від мене. Я зробила крок назад, і моя спина поцілувала стіну. Тікати не було куди. З-за плеча чоловіка помітила, що Даніель повільно піднявся, але не встигла я відреагувати, як чоловік з усієї сили вдарив мене в обличчя. Від удару голова ледве не відлетіла. Страх в поєднані з адреналіном пульсував тілом.

— Будеш гарно танцювати, можливо, і вийдеш звідси живою!

Я вирівнялася. Хотілося плакати, швидко закліпала, і коли чоловік схопив мене за обличчя, вдарила його між ніг.

— Курва! — заволав чоловік.

Я метнулась до дверей, але хтось схопив мене за волосся. Чорна перука упала на підлогу, і я була притиснута до стіни.

— Курва, ти хто така? — ревів чоловік.

— Відпусти її! — пролунав голос Даніеля.

Чоловік повернув голову, тепер і я могла розгледіти, як дуло пістолета зустрілося з його скронею.

— Еріку, якого чорта? Якщо тобі сподобалася ця дівка, міг би відразу сказати.

Напруга зростала. Всі чоловіки встали зі своїх місць та чекали розв’язку суперечки. Ніхто не вмішувався.

— Так, вона мені сподобалася! — промовив Дан та, схопивши мене за руку, здійснив постріл у лампу, яка висіла зі стелі.

У кімнаті стало темно. Даніель стиснув руку, і ми разом вибігли з кімнати.