Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Але ж це могло її вбити! — обурився Ноа, підвищуючи голос. — Яка тоді вам користь від неї?

   — Ми ретельно вивчали її конструкцію. Наша ЕМЗ працює на частоті ста мегагерц. У її конструкції є кілька відкритих ділянок проводки живлення, покритих лише екрануючим обплетенням. Воно не захищає ефективно від електромагнітного випромінювання з такою частотою, проте ста мегагерц ще недостатньо, щоб проникнути з необхідною напруженістю поля через щілини екрана голови, що захищає системний модуль. Ми розраховували, що системний модуль не повинен постраждати.

   — Але загальна діагностика показує, що постраждали, або, швидше за все, перебувають у стані захисного знеструмлення саме вторинні електричні кола, що живлять системний модуль, а щодо головного живлення, то з ним усе гаразд.

   — Хм, — Кузя знизав плечима і позіхнув, — цілком можливо, що ми надто оптимістично поставилися до якості американського складання, і з боку шийного кріплення або підведення шлейфів та кабелів до системного модуля екранування виконане недостатньо ретельно.

   — Отак просто – надто оптимістично поставилися! Ти розумієш, що ти говориш про її життя! Адже ви її просто вбили цим! — втрачаючи самовладання, Ноа накинувся на Кузю, хапаючи його за комір кофти і штовхаючи разом із стільцем. Стілець перекинувся, і Кузя опинився на підлозі із задертими на стільці догори ногами.

   — Ну навіщо ж так нервуватись, — Кузя незграбно засмикав кінцівками, намагаючись підвестися з підлоги. — Це лише машина, і потім, ми ще не знаємо напевно, що трапилося.

   Нарешті він підвівся, підняв та поставив стілець на ніжки, але знову сідати в нього поки що не наважувався.

   — Це не просто машина, — Ноа був у розпачі, але зробивши над собою зусилля, не став більше зганяти свій гнів на Кузьмі. — Вона... вона мені друг!

   Кузя з підозрілим побоюванням подивився на Ноа:

   — Ну гаразд, друг так друг. Все одно поки що нема чого так перейматися.

   — Якщо електромагнітний імпульс попалив процесор чи SSD накопичувач – це кінець, — Ноа сів на стілець, намагаючись заспокоїтися і налаштувати себе на раціональний лад.

   — Це якщо, — спокійно зауважив Кузя. — Мультиконтролер – цілий. Отже потужність випромінювання, що проникло в системний модуль, була не така вже й фатальна. На відміну від полімерного корпусу мультиконтролера, процесор QPAM-1 має металевий корпус, а це означає, що він більш захищений від електромагнітного імпульсу ніж мультиконтролер.

   — Переважна частина електромагнітних наведень, що руйнують кристал чіпа, виникає не в самому чіпі, а на довгих провідниках електричної плати та шлейфах, — заперечив Ноа.

   — Буферні кола на виводах QPAM-1 розраховані на більший струм, ніж у мультиконтролера, тож і тут він витриваліший.

   — Але адресна шина та шина даних працюють при менших напругах, відповідно і поріг пробою менше, що може з лишком посприяти досягненню руйнівного струму при тій же наведеній ЕРС, що й…

   — Ми так і будемо стояти тут та сперечатися? — перебив його Кузя. — Може, просто розберемо й подивимося, що там сталося?

   Ноа відчув себе безглуздо. Справді, з демонстрацією необґрунтованого песимізму він вже відверто перебрав. Він мовчки підвівся зі стільця, підібрав скальпель та взявся до справи. Як досвідчений кібер-хірург, він спритно та швидко провів необхідні дії, щоб вилучити назовні системний модуль. Відстебнувши ще кілька шлейфів, він розташував бутерброд з електронних плат на столі перед аналізатором сигналів.

   Ноа розблокував і зняв одну з комутуючих плат, щоб звільнити плату блоку живлення та від'єднати її від інших плат. Потім він повернув на місце комутуючу плату і пройшовся аналізатором сигналів по її контактах, які відповідали вторинним напругам живлення. По шині 12 вольт пристрій показав коротке замикання. Очевидно, що це і призводило до того, що блок живлення після запуску перебував у стані захисту від перевантаження, відсікаючи всі свої вторинні напруги. Для надійності Ноа перевірив блок живлення без системного модуля: подав на вхід 42 вольта та справно отримав на виході всі вторинні напруги живлення.

   Тепер треба було знайти, що в цьому бутерброді з дванадцяти плат створювало коротке замикання по дванадцяти вольтам. Ноа роз'єднав усі плати, і почав по черзі перевіряти на кожній стан 12-вольтової лінії живлення. Коротке замикання виявилося на платі, на якій знаходилися: мікропроцесор QPAM-1, CPU, оперативна пам'ять, мультиконтролер та радіопроцесор. Проте лише одного уважного погляду на цю плату виявилося достатньо, щоб його похмурий настрій почав наповнюватись надією. І причиною тому були підгорілі елементи захисного фільтра в електричних колах підключення антени.

   Ноа взяв лупу та оглянув чіп радіопроцесора. Трохи від центру полімерного корпусу було видно маленьку прогорілу крапку. Почала вимальовуватися загальна картина досліджуваної проблеми. Кузя, який уважно спостерігав за його діями, теж встиг помітити ті штрихи, що промальовувалися на цій картині:

   — Отже, супресори фільтра не витримали напруженості поля на антені та успішно вигоріли разом із радіопроцесором, — прокоментував він. — Можна було й раніше доперти до цього. Очевидно, що це і є найслабше місце для електромагнітного імпульсу в її конструкції. Захист радіочастотного модуля необхідно будувати за гібридним принципом: крім супресорів використовувати активний розмикач електричного кола разом з розрядниками перед ним.