Оксана Мрійченко - Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко

Глава 13.

Коли Денис повернувся і вийшов із кабінету, Каріна не могла вимовити ані слова. Вероніка підійшла до неї та сказала:

— Каріно, ти розумієш, що це твій шанс проявити себе?

— А якщо у мене не вийде? Мене ж звільнять!

— Ніхто тебе не звільнить. Світлана Єгорівна занадто цінує тебе. І ти дуже добре знаєш всі деталі цього проекту — ти ж сама його писала.

— Мені страшно, Вероніко.

— Все буде добре, от побачиш.

У Каріни задзвонив мобільний телефон. Побачивши на екрані номер Світлани Єгорівни, дівчина поспіхом відповіла на дзвінок.

— Каріно, доброго дня! Денис уже повідомив вам? — почувся у слухавці хриплуватий голос начальниці відділу маркетингу.

— Так, Світлано Єгорівно! Він щойно був тут.

— Ви повинні поїхати з ним на цю зустріч. Це дуже серйозний замовник і Денису просто необхідна підтримка.

— Звичайно, я розумію.

— У вас все вийде. Пам'ятайте, що я казала вам — трохи більше віри у себе і все буде добре. Разом з Денисом ви зумієте переконати навіть найвимогливішого замовника.

— Я буду дуже старатися!

— Нічого не бійся, дівчинко! — лагідно додала Світлана Єгорівна. — Денис допоможе тобі та підтримає тебе, а ти допоможеш йому. І пам'ятай, що ти набагато сильніша і талановитіша, ніж думаєш. Успіхів!

— Дякую, Світлано Єгорівно! Одужуйте скоріше і повертайтеся до нас.

Слова начальниці дуже підбадьорили Каріну. Не можна підвести Світлану Єгорівну та Дениса — вона повинна відкинути всі страхи та довести, що її недаремно взяли на цю посаду.

Через 20 хвилин дівчина відправилася у кабінет Дениса. Увійшовши до приймальні, вона чемно привіталася із Людмилою і сказала їй, що директор викликав її до себе. Щойно двері у кабінет Дениса зачинилися за Каріною, Людмила схопила мобільний та стала шукати у списку контактів номер Вікторії Анатоліївни.

— Привіт, Людо! Вибач, але я зараз трохи зайнята. У тебе щось термінове? — почувся у слухавці діловитий голос фінансової директорки.

— Віко, Денис викликав до себе Каріну. Вона щойно зайшла до нього у кабінет. Зараз вони там удвох.

— З якого це дива йому знадобилася ця секретарка?

— Він сказав мені, що Світлана Єгорівна захворіла. А у них сьогодні повинна була бути зустріч із керівництвом «Дорстона». Може він хоче взяти замість Світлани Єгорівни Каріну? — припустила Людмила.

— Цю секретарку? Не сміши мене…

— Ну як знаєш... Моя справа тебе проінформувати, — буркнула Людмила.

— Ну гаразд, не гнівайся, — прохально відповіла Віка. — Мабуть, ти маєш рацію. Мені краще зайти до Дениса та самій все з'ясувати. Дякую, що зателефонувала.

Людмила поклала телефон на стіл і прислухалася. Але у кабінеті було тихо.

 

Зайшовши у кабінет, Каріна нерішуче зупинилася. Денис сидів за столом і зосереджено переглядав щось на моніторі комп'ютера. Помітивши дівчину, він встав і посміхнувся.

— Каріно, сідайте, будь ласка, — він вказав їй на стілець навпроти. — Може хочете лате?

— Ні, дякую, — пробурмотіла дівчина сідаючи на стілець і злегка почервоніла. — Ви хотіли мене бачити?

— Так, я хотів поговорити про зустріч у «Дорстоні». Світлана Єгорівна казала мені, що ви підготували для них доповідь.

— Так і є.

— Чудово! Тоді зробимо так. Спочатку буде мій вихід. Я розповім їм нашу ідею, прорекламую нас, якщо можна так висловитися. Після цього я передам слово вам, щоб ви розповіли про подробиці нашого рекламного плану. Не хвилюйтеся, вам не доведеться багато говорити. Сьогодні з нами не буде Світлани Єгорівни, але для вас все буде як завжди. Якщо у них виникнуть питання, то відповідати буду я. І ще, Каріно. Нічого не бійтеся і не соромтеся. Сьогодні мені як ніколи потрібна ваша підтримка. І ми з вами повинні виглядати впевненими та привітними. Домовилися?

— Я буду дуже старатися!

— Я впевнений, що у нас із вами все вийде.

Денис підморгнув їй, а Каріна посміхнулася. Вона думала, що просто не має права підвести його сьогодні. А ще вона думала про те, що Денису дуже пасує синій колір. Сьогодні він одягнув синьо-блакитну сорочку приталеного крою, яка підкреслювала його підкачану фігуру. У цій сорочці він здавався Каріні втіленням мужності. Занурившись у ці думки, дівчина навіть не помітила, що між ними повисла пауза. Тільки через кілька секунд Каріна схаменулася, що дивиться на директора набагато довше, ніж взагалі належить дивитися підпорядкованій на свого начальника. Вона зніяковіла й опустила очі. Денис помітив, що вона розглядала його і хотів щось сказати дівчині. Але у цей момент до кабінету буквально влетіла Вікторія.

— Денисе, привіт! Я тільки що дізналася про Світлану Єгорівну. Сподіваюся, з нею нічого серйозного? — квапливо промовила вона.

— Звичайна застуда. Але їй потрібно кілька днів побути вдома, — відповів Денис.

— У тебе ж сьогодні зустріч у «Дорстоні». Хочеш, я поїду з тобою?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍