Катаріна Рейніс - Заручені магією, Катаріна Рейніс
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Хіба ж я можу? – звела тонку брову дівчина. – Ви вже все вирішили. Мені залишається лише підкоритися…
- Здається, нещодавно тебе це повністю влаштовувало! – закипав чоловік.
- Пріоритети змінилася, - потисла плечима Яблонська, повертаючись до страви. – Не хвилюйся, я не втечу з весілля, але перед цим, розберися, будь ласкавий, з власними почуттями!
Прогарчавши щось незрозуміле, Ян зірвався з місця і вилетів геть з ресторану. Всередині кипіла злість. Вона гіркою отрутою розтікалася його виснаженим тілом, провокуючи сполохи нестабільної магії. А цього Януш дозволити собі не міг. Ціль така близька і якщо він зараз схибить, то вже ніколи собі не пробачить!
Домовитися з Яблонським виявилося куди-як простіше, аніж з його донькою, тож на світанку, як тільки сонце розфарбувало гори полум’яним, він вже стояв навпроти кришталевої кулі під руку з Анною, готовий клястися в чому завгодно, лиш би це допомогло позбутися в’язкої порожнечі в грудях.
- Добре подумали? – прошамкала оракул, оглядаючи майбутнє подружжя. – Назад шляху не буде!
- Так! – гаркнув знервований Ольжич, стискаючи кулаки. – Давайте швидше!
- А ти, крихітко? – перевела пронизливий погляд жінка на Анну.
- А мене не питали, - видихнула тихо дівчина в надії, що її ніхто не почує. Януш отетеріло завмер! – Так!
- Вибір є завжди, - все ж відповіла стара, проте зупинятися на стала. – Тоді повторюйте за мною! І… руки покладіть на кулю…
Вона відійшла подалі, простягла сухі кисті до неба і щось довго-довго бурмотіла, аж доки перші сонячні промені не проникли крізь віконце в селі та не потрапили на камінь, засліплюючи присутніх яскравими сполохами.
- Я ім’я…
- Я Януш…
- Я Анна…
- … тут і зараз з власної волі…
- … тут і зараз з власної волі… - відлунювали стіни, повертаючи обіцянки людям.
- … під небом та перед древніми богами…
- … під небом та перед древніми богами… - дзвенів кришталь, вібруючи від магії.
- … зв’язую свою долю з тобою ім’я…
- … зв’язую свою долю з тобою, Януш…
- …зв’язую свою долю з тобою, Анно… - горло стисло спазмом, заледве витиснувши з себе ім’я дівчини.
- … від нині і до скону!
- … від нині і до скону!
Спалахнувши сліпучим сяйвом, куля згасла, залишаючи лише металевий присмак в роті та пекучий біль у грудях.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заручені магією, Катаріна Рейніс», після закриття браузера.
