Умберто Еко - Не сподівайтеся позбутися книжок

десь близько шести тисяч років тому і що всі доісторичні залишки — то від сатани, який їх поклав у осадових породах, аби нас обманути.

Уявляю, що нічого не змінилося. Ми можемо порівняти ці «вчення» з тим, що святий Павло спалив грецьку науку. Вірування завжди сильніші за знання, тут можна дивуватися чи жалкувати, але це завжди так. Проте було би надмірністю казати, що ці вчення можуть перевернути стан речей. Ні, речі лишаються незмінними. Тут варто згадати, що Вольтер був учнем єзуїтів.

У.Е.: Всі великі атеїсти вийшли з семінарій.

Ж.-К.К.: А грецька наука, навіть якщо її намагалися змусити замовкнути, зрештою тріумфує. Навіть якщо шлях цієї правди був засіяний перепонами, вогнищами, тюрмами та іноді й таборами смерті.

У.Е.: Релігійний ренесанс не пов'язаний із періодами обскурантизму, навпаки. Він розквітає в такі супертехнологічні ери, як наша, він пов’язаний із кінцем великих ідеологій, із періодом серйозної моральної непевності. Нам потрібно у щось вірити. Коли Римська імперія досягнула своєї найбільшої могутності, сенатори почали публічно з’являтися в супроводі повій та фарбувати собі губи, а християни спустились у катакомби. Це радше нормальний рух відновлення рівноваги. Існує багато можливих способів вираження такої потреби у вірі. Вона може виражатися в цікавості до науки таро або ж у відповідності до духу New Age. Подумаймо про повернення полеміки навколо дарвінізму не тільки з боку протестантів-фундаменталістів, але й з боку правих католиків (що тепер саме відбувається в Італії). Уже давно католицька церква більше не переймалася теорією еволюції: було відомо з часів Отців Церкви, що Біблія промовляє за допомогою метафор і що, власне, шість днів творення можуть чудово відповідати геологічним ерам. До речі, Книга Буття дуже дарвіністична. Людина там з'являється лише після інших тварин, і зроблено її з бруду. Це водночас плід землі і вінець еволюції.

Єдине, що вірянин міг би хотіти врятувати, — це думку, що еволюція не випадкова, але наслідок «розумного провидіння». Проте актуальна полеміка не стосується проблеми провидіння, а дарвінізму як такого. Тож ми спостерігаємо регрес. Знову ми шукаємо у міфологіях порятунок від загроз технологій. І цей синдром може набути форм колективного вшанування таких осіб, як святий Піо!

Ж.-К.К.: Все ж таки маю одне уточнення. Здавалося, що ми викрили віру як матір усіх злочинів. Але з 1933 року, дати приходу Гітлера до влади, і до смерті Сталіна, двадцять років потому, на нашій планеті сталося близько ста мільйонів насильницьких смертей. Можливо, більше, ніж у всіх інших війнах в історії людства. До речі, нацизм і марксизм — це атеїстичні монстри. Коли здивований світ почав прокидатися від різанини, повернення до релігійних практик здалося цілком нормальним.

У.Е.: Але нацисти кричали «Gott mit uns!», тобто «Бог із нами», і вони практикували язичницьку релігійність! Коли атеїзм стає державною релігією, як це було в СРСР, більше немає жодної різниці між вірянином та атеїстом. Обоє можуть стати фундаменталістами, талібами. Якось я написав, що твердження Маркса про релігію як опіум для народу не є точним. Опіум має нейтралізувати, анестезувати, присипляти. Ні, релігія — це кокаїн для народу. Вона збуджує натовп.

Ж.-К.К.: Скажімо, це суміш опіуму з кокаїном. Справді, нині мусульманський фундаменталізм, здається, взяв естафету войовничого атеїзму, а ми ретроспективно можемо розглядати марксизм і нацизм як дві дивні язичницькі релігії. Але скільки жертв!

Ніщо не зупинить

марнославство

Ж.-Ф. де Т.: Минуле доходить до нас деформованим у всі можливі способи, особливо коли дурість береться його нам передати. Ви наполягли також на тому, що культура пам'ятає лише піки творення, Гімалаї, нехтуючи майже всім тим, що і так було не на нашу користь. Ви могли б надати декілька прикладів цієї категорії «шедеврів»?

Ж.-К.К.:Мені одразу на думку спала надзвичайна праця в трьох томах — «Безумство Христа», де автор пояснює, що персонаж у реальності був «фізичним і ментальним дегенератом». Проте автор праці Біне-Сангле був відомим професором медицини, свою працю він видав на початку XX століття, 1908 року. Процитую декілька фрагментів: «Тривала анорексія та напад гематидрозу, передчасна смерть на хресті від захлинання, яке викликав плевричний вилив туберкульозної природи з лівого боку грудей…». Автор уточнює, що Ісус був низьким на зріст і мало важив, походив з родини виноробів, де пили добре вино, тощо. Коротше, «протягом тисячі дев’ятисот років західна спільнота живе з помилкою діагнозу». Це книжка безумця, але складена з серйозністю, що заслуговує на успіх.

У мене є інша історія. Ідеться про французького прелата XIX століття, на якого впало осяяння. І він осягнув, що атеїсти — це не збоченці і не злі люди. А просто божевільні. І їх треба закривати в спеціальних лікарнях для атеїстів і лікувати. Наприклад, холодним душем і щоденним читанням двадцяти сторінок богослова Боссюе. Відтак більшість повернуть собі здоров’я.

Автор на ім’я Лефебр, здається, дуже освічений, представив свою книжку великим психіатрам того часу — Пінелю, Екіролю — які, звісно, її не сприйняли. Я написав сценарій для телефільму «Credo», його зняли двадцять п’ять років тому з Жаком Дере в головній ролі, де описую повну протилежність цього ненормального прелата, що хотів ув’язнити і поливати душем усіх атеїстів. Якось у «Le Monde» я прочитав історію вчителя історії з Києва, котрого заарештувало КДБ, допитували, визнали божевільним і відправили в лікарню. Уявляю собі той допит.

У.Е.: Варто було би згадати ще давніше минуле. Працюючи над книжкою про пошук досконалої мови, я натрапив на божевільних лінгвістів, авторів безумних теорій про походження мови, серед яких найцікавішими були націоналісти, на думку яких мова їхньої країни — мова Адама. Скажімо, на думку Гійома Постеля, кельти походили від Ноя. Інші, з Іспанії, проводили родовід кастильської мови аж до Тубала, сина Яфета. Для Йоганеса Бекануса всі мови походили з первинної мови, антверпенського діалекту. Барон Рікольт підтримував думку, що фламандська мова — єдина розмовна мова в колисці цивілізації. У тому ж XVII столітті Георг Стірнгельм у своїй праці «De linguarum origine praefatio» доводить, що готська мова, яку він вважає старонорвезькою, була першоджерелом усіх відомих мов. Шведський вчений Улоф Рудбек в праці «Atlantica sive Mannheim vera Japheti posterorum sedes ac patria» (і там три тисячі сторінок!) стверджує, що Швеція — батьківщина Яфета, а шведська мова — мова Адама. Один із сучасників Рудбека, Андреас Кемпе, написав пародію на всі ці теорії, в якій ідеться про те, що бог розмовляв шведською мовою, Адам — данською, а Єву спокусив франкомовний змій. А згодом з’являється Антуан де Рівароль, який звісно, не стверджував,