Умберто Еко - Не сподівайтеся позбутися книжок

веде його співрозмовників різними напрямками. Але все ж таки, що буде після кінця, яке життя книжок після нашої смерті? У відповідях і міркуваннях героїв цієї книжки вражає тверезість розуміння конечності. Життя буде прожите. Бібліотеку буде передано відповідним інституціям або продано якомусь багатію. Книжку буде дочитано.

Текст книжки, звук розмови та плин смислів уривається доволі несподівано. Коли я закінчила перекладати, то відчула читацьке обурення — таке ж, як і в часи студентські, вперше читаючи цю книжку французькою мовою, одночасно дописуючи магістерську в Ам'єні. Текст уривається — і це найліпша ілюстрація того, про що говорять Умберто Еко і Жан-Клод Кар’єр.

На відміну від життя, книжку можна перечитати ще раз. Залишити закладки в улюблених місцях.

Окремий сюжет цієї книжки — власне розмова поміж трьома чоловіками. Вона розгортається в часі лінійно, як і наше читання. Але вона також розгортається просторами порозуміння: співрозмовники притираються та шукають спільний вокабуляр. Знаменником порозуміння виявляється читання та книжка — у будь-якій її іпостасі, від сувою папірусу до екрана «читалки».

Для мене книжка — це контактер. На моїй полиці, що колись належала татові та тримала його студентські книжки, стоїть бабусина книжка «Плодоводство», яка раніше жила в бабусиній книжковій шафі. Її видано в Москві 1954 року, в час, коли бабуся ще «зеленою» студенткою вчилась у місті Мена Чернігівської області. Її студентська книжка — не лише джерело знань про нові ягідні культури чи золотисту нематоду, але і моє вікно в пам'ять. Така ж книжка в мене є від дідуся — підручник з ветеринарії. Це кавалок сімейної пам’яті. Інший такий кавалок — мій старий російсько-французький словник, виданий ще в далекі 1960-ті, вже антикварний. Я нещодавно пошкодувала його віддати двоюрідному племіннику, що саме почав вивчати французьку мову. Чому я так вчинила, адже тим словником вже давно не користуюся, — мені його замінив мережевий Larousse? Тому що ця книжка втілює період щонайменше десь у половину мого життя.

«Не сподівайтеся позбутися книжок» — такий самий контактер. На її сторінках чимало химерних персонажів. Автор грубої книжки прямих друкованих репортажів (майже фейсбук! записана усна історія!) із революційного Парижа, що їх він пише ночами та сам друкує на папері, який виготовляє з маси, звареної із зібраних на вулицях клаптів паперу. Спалений на вогнищі інквізиції поет, який колись писав вірші на смерть друга, спаленого на вогнищі інквізиції поета. В’язень під гільйотиною, який непокоїться, хто після страти опікуватиметься його песиком. Одержимі інкунабулами колекціонери та уявна бабця з «Фоліо» Шекспіра в старій шафі, про яку вже і згадувати забула.

* * *

Я довго добирала фінальний абзац для цієї післямови. Але плавне заокруглення ніяк не виходило. Будь-яка книжка закінчується. Іноді — раптово. Закінчилась і ця. І не сподівайтеся її позбутися.

Ірина Словінська

Примітки

1

Цитата з роману «Собор Паризької Богоматері» подана за перекладом Петра Тернюка (прим. перекладача).

2

Цитата з роману «Собор Паризької Богоматері» подана за перекладом Петра Тернюка (прим. перекладача).

3

Цитата з роману «Собор Паризької Богоматері» подана за перекладом Петра Тернюка (прим. перекладача).

4

Назву книжки можна також перекласти як «Війна фальшивок» та «Війна брехні». Варто також зауважити, що окремої книжки «Війна підробок» («La Guerre du faux») в доробку Умберто Еко нема. Таку назву має збірка есеїв Еко, перекладена французькою Міріам Танан і видана 1985 року. Збірка «La Guerre du faux» містить тексти «Il costume di casa» (1973), «Dalla periferia del Timpero» (1977), «Sette anni di desiderio» (1983) (прим. перекладача).

5

Наги в буддизмі — це напівбоги, змієподібні істоти, символ мудрості. Вважається, що Будда проповідував нагам і що наги зберігали вчення Будди доти, доки люди стали готові до його сприйняття (прим. перекладача).

6

Слово «бустрофедон» походить від давньогрецьких слів βοϋς (бик) і στρέφω (повертаю) (прим. перекладача).

7

«Для використання дофіном», тобто спадкоємцем трону. Термін позначав серію класичної літератури, підготовленої для Людовіка Французького, сина Людовіка XIV, з ініціативи графа Монтозьє. Особливістю цієї серії була цензура — з класичних текстів було вичищено всі фрагменти, які вважалися надто непристойними для читання дофіном (прим. перекладача).

8

Дослівний переклад Вольтерової версії Шекспіра: «Чекай, треба зробити вибір і перейти за мить / Від життя до смерті чи від буття в ніщо» (прим. перекладача).

9

Ідеться про книжку Умберто Еко «Come si fa una tesi di laurea. Le materie umanistiche» — «Як написати дисертацію. Гуманітарні науки» (прим. перекладача).

10

Цитату подано за виданням Буало Н. Мистецтво поетичне. К, 1967, переклад М. Т. Рильського (прим. перекладача).

11

Дія цієї політичної п'єси локалізована в стародавньому Римі, але Корнель на матеріалі тогочасних подій міркує про часи правління Людовіка XIII та кардинала Ришельє (прим. перекладача).

12

«Розмови про кінець світу» з Жаном-Клодом Кар’єром, Жаном Делюмо, Умберто Еко, Стівеном Джеєм Гулдом, записані Катрін Давід, Фредеріком Лунуаром і Жаном-Філіпом де Тоннаком. Видавництво Pocket, 1999 рік (прим. автора).

13

Переклад — підрядник тексту Расіна (прим. перекладача).

14

Фрагмент процитовано за виданням: М. де Сервантес Сааведра. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. М.Лукаш (переклад з іспанської), А. Перепадя (переклад з іспанської, примітки). К.: Дніпро, 1995. 704 с. (прим. перекладача).

15

Ця назва є алюзією на працю Жана Шардена — відомого французького мандрівника межі XVI–XVII століть, автора праці «Journal du voyage du chevalier Chardin en Perse et aux Indes orientales par la mer Noire et par la Colchide», тобто «Щоденник подорожі кавалера Шардена до Персії та Східної Індії через Чорне море та Колхіду» (прим. перекладача).

16

Ратцінгер — прізвище Папи Римського Бенедикта XVI (прим. перекладача).

17

Видання La Mort et l'lmmortalité, Encyclopédie des savoirs et des croyances, sous la dir. de Frédéric Lenoir et Jean-Philippe de Tonnac, Bayard, 2004 (прим. автора).

18

Цитата в перекладі українською В.Мисика, джерело: Вільям Шекспір. Зібрання творів у 6-ти томах. Том 6. К.: Дніпро, 1986.838 с. — С.: 5-87 (прим. перекладача).