Дмитро Терко - ПаралелІ, Дмитро Терко

1981-1995. Анекдот

Люблю гарний анекдот. Сам не раз потрапляв в анекдотичні ситуації. Дві з них достойні вашої уваги.

Академмістечко. Поліклініка для вчених номер два. Стою в роздумах перед одним з кабінетів. У мене на руках «Обхідний листок» з медичними направленнями під час щорічного огляду. Дивлюсь у нього ще раз, другий. Очі бачать, розум ніяковіє. Натура дослідника воліє піддатися – піти на експеримент. На дверях табличка: «Гінеколог». В «бігунці» відповідна жирна галочка.

Захожу. Сидять троє. Чоловік середнього віку - явно лікар. По праву руку від нього - дві молодиці – мабуть медсестри. Кладу на стіл той листок. Кажуть, щоб роздягався. Мені важко стриматись зі сміху, але перепитую: «До пояса?» Тут одна з тих, що справа, закриває обличчя обома руками, підхоплюється й вибігає видаючи дивні звуки не то якогось хлюпання в перемішку зі сміхом, не то стогону із хлюпанням.

Друга однією рукою підносить до очей моє направлення, а іншою закриває рота. Здається сміється й ікає, ікає й сміється. Так гарненько, по-дівочому.

От лікар, той усе зрозумів. Вп’ялився недобре в мене своїми очицями в окулярах й крізь зуби цідить: «Не треба». Це значить не роздягатися.

Розвертаюсь й виходжу на зустріч з чергою жінок. Вони проводжають мене зніяковілими поглядами. Чутно як починають жваво обговорювати побачене. Тим часом підходить колега. Питає як там. Давай, кажу йому, свій обхідний. Поставимо й тобі галочку. Сам підеш й побачиш. Не погоджується. І правильно. Що занадто – те не здорово!

***

«Давай вправо руля! Вправо кажу!» - «Так я й кручу вправо!» - "Сіно" й "солома", пам'ятаєш?

Ми вдвох в моєму гаражі. Другий - автомеханік. Трошки старший за мене. Досвідчений. Приїхав з усім потрібним інструментом. Заміняє моїм бувалим  "Жигулям" рульову машинку. Встановив та регулює тяги.

Кричить зі оглядової ями: "Вертай вліво!" Я кручу руля вліво.  Він розсерджено: "Вліво кажу!" Виходжу з машини. Прошу, щоб зачекав. А сам пробую зловити зображення своїх рук в боковому дзеркалі. Дійсно, віддзеркалюється справа наче як ліва рука, а зліва - права! Стало якось парко ... Може сісти спиною до руля і тоді крутити?

У майстра уривається терпець. Вилазить з ями. Мовчки відсуває мене від дверей, сідає за руль. "Кручу вправо. Дивись на колеса". Я подивився. Кажу спокійно, що він теж плутає. "Може розвернешся спиною?", питаю. - Він крутить виразно пальцем біля скроні.  Кидає машину. Дивиться на колеса. Тиша. Минає хвилина, друга. І тут майже одночасно два горе-інженери вигукують: "Редуктор для правостороннього руля!"

Ходжу кругами, промовляю на декількох сленгах відомі риторичні заклики й запитання. Глибоко вдихаю. Пробую заспокоїтися.

Дивимось одне на одного. Механік тихенько так мовить: "Може нехай так і залишається, звикнеш?" -  Так, відповідаю, до зустрічі з першим пішоходом!

Тепер має повернути все на своє місце. Достає оту "машинку". Гарна, гладенька, без люфтів. Розглядаємо її. Дійсно в правому кутку корпуса відлито невеличку літеру "ел" - лівосторонній рух. Залишається тільки сміятися. Розраховуюсь. Пожимаємо руки. Він іде. Та ось обертається й каже: "Ну, ти звертайся, коли що." - Як в мультику "Собака й вовк".

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍