Erleen Nord - Катарсис, Erleen Nord

— Пізно вже, — промовила я, перервавши тишу, яка панувала між нами деякий час. — Ви де живете?

— У вчених, — відповіла Іво. — Підемо разом. Але спершу треба допити те, за що заплатили.

З нас усіх, хто зібрався в таверні, лише Бірґер мав власний будинок. Насправді я теж могла б уже придбати якийсь із порожніх будинків, але бажання це зробити так і не виникало. Довгий час моя кімната в казармі добре виконувала роль власного місця. А тепер та, яку мені виділили вчені, замінює мені дім. Цього мені вистачає. Але колись я все ж житиму у своєму домі, десь за межами міста, під ясним небом. Буду спостерігати за тим, як сонце сходить і заходить. Але для цього ще потрібно стільки всього зробити й пережити…