Rada Lia - Зоряна та двері в просторі, Rada Lia
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У місті Кропивницькому, у дворі однієї з тисяч багатоповерхівок, а саме біля дому де жила Зоряна, двірник Дмитро Іванович підмітав асфальт. Раптом до нього з підвалу вибіг пес Шарик й почав щось завзято розповідати. Звичайно ж він говорив не людською, а своєю собачою мовою, голосно гавкаючи та роблячи паузи між словами, як це має бути. Втім дідусь добре його розумів:
— Ти вважаєш, що не треба було відчиняти прохід? — запитав дідусь.
Шарик двічі гавкнув у відповідь. В його очах промайнула тривога.
— Думаєш, що це, …ем…, небезпечно для Зоряни?
Шарик знову два рази гавкнув й неспокійно завив. Дмитро Іванович стурбовано потер лоба та додав:
— Але ж якщо не зараз, то потім буде вже пізно, розумієш? Я мусив зробити ці двері для неї видимими.
Шарик кивнув і знову жалібно заскавучав, похиливши морду донизу.
— Я впевнений, що Зоряна впорається. І, крім того, …ем…, — додав дідусь, — я прошу тебе завжди її супроводжувати та захищати! Вона — наша остання надія!
Шарик голосно гавкнув і з хоробрим виглядом простягнув лапу на знак згоди. Дмитро Іванович потиснув її у відповідь та вже більш спокійно додав:
— Шарик, пам’ятай! Якою б могутньою не була Алоїза, вона боїться дітей з відкритим серцем і собак!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зоряна та двері в просторі, Rada Lia», після закриття браузера.
