Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

    Тут на Аделжі такого блокувальника не стояло, все-таки ціна навіть для такого багатого клану була захмарною, та й не продають у приватні руки таку технологію. Занадто вона небезпечна в поганих руках.

      Супутники шпигуни Мгбанга передавали на корабель, що коїться з планетою. Уже зараз вулканічний попіл повністю перекрив небо.  Поштовхи землетрусів стали потихеньку затихати. Блін ніколи не думав, що стану причиною катастрофи планетарного масштабу.

      Головне що від бази Мгбанга нічого не залишилося. Він побудував її в долині, яка є жерлом супервулкана, тож відбулося повне знищення будь-яких слідів нашого перебування в тих місцях.

     На орбіті творилося взагалі чорт знає що.  Кораблі кланів, які захопили планету, постійно змінювали свою орбіту і намагалися хоч щось зрозуміти під вулканічною хмарою. Ті, які могли сідати на планету, зараз спускалися в місця розміщення шахт, намагаючись хоч щось врятувати від руйнування. 

     Тож нам вдалося через цю кашу прослизнути не поміченими без проблем. А далі варто було всього лише врубати ходові двигуни і ми почали розганятися в точку рівноваги системи. Можна відкривати гіпервікно або в ній, або вже за межами системи. 

     Набрати швидкість у шість десятих швидкості світла, яхта може за двадцять хвилин.  Але точка рівноваги системи це не стаціонарне місце. Воно постійно переміщується залежно від руху планет і зірки. Нині до неї було близько двох із половиною мільярдів кілометрів.

      І навіть така швидкісна яхта як наша на досвітловому двигуні могла досягти її лише за три години. Якщо гвалтувати двигуни за дві години, тож зараз у мене з'явилася невелика перерва. Яка мені потрібна була вже давно.

      Я, напевно, за час, що минув від вибуху бомби і до ввімкнення автопілота, схуд кілограм на п'ять. Під мною навіть утворилася калюжа від поту і чого вже приховувати не тільки поту. Коли я насилу зміг ухилити корабель від чергового виверження вулкана, перебуваючи без енергетичного захисту через маскування, то навіть обісцявся від страху практично неминучої смерті. Але все ж зміг себе взяти в руки і врятувати корабель.

     Настільки різкий маневр антигравітаційними подушками не змогли відпрацювати компенсатори, і всі, крім мене, повалилися на стіну рубки, я ж пристебнутий до крісла пілота залишився на місці. Ось і зараз я спробував встати з крісла, але не зміг і лише завалився на підлогу.

     —   Хлопці допоможіть,- крикнув я їм через гучний зв'язок. За дві хвилини до рубки вбігли мої друзі й одразу підхопили мене з підлоги,-- Мене начебто ноги не тримають,-- сказав я їм.

      —  Та я дивлюся, тебе не тільки ноги не тримають,- заіржав Ріг.

      —  Ось хто б сміявся. Чи не ти щойно міняв комбінезон? -- запитав єхидно Невіс, -- Але ж уся робота була на Льосі, а ти лише від кидка на стіни обісрався.

       —  Ей ну гаразд же, я просто пожартував. Ти обіцяв не згадувати це,- одразу тоном, що вибачається, вимовив Рог.

      —   Хлопці, я вам скажу, мені зараз посрати на те, хто з вас обісрався. Мені зараз би душ прийняти,- хоч і цікаво було слухати сміховинну лайку друзів, але після такого нервового напруження, якого я зазнав, виводячи корабель із планети, я думав тільки про відпочинок.

     —  Е та ти зовсім кепський, - подивившись на мене, сказав Невіс,- Потягли його в камеру, у нього нервове перенапруження. Причому, схоже, з вигоранням нервових волокон, якщо зараз вчасно встигнути, то все буде без наслідків.

    —  Звідки ти знаєш це?" - запитав Рог, але все ж таки прискорився, і мене потягли в тюремний блок, де в камері встановили медкапсулу.

    —  Розповідали нам у навчальній школі. Після напружених боїв, багато пілотів ставали інвалідами через невчасно надану допомогу. У них вигоряли нервові волокна, і якщо одразу їх можна відновити вельми просто, тим паче в капсулі сьомого покоління, то ось пізніше тільки в медцентрах аграфів за кілька мільйонів кредитів.

     —  Так це ж не був напружений бій? -- здивовано промовив Рог.

     —  Для досвідченого пілота можливо й ні. А для нього так точно,- говорив Невіс, але я його вже практично не чув, моя свідомість починала спливати в невідомі далі,- Пілоти проходять спеціальну підготовку, щоб спокійно сприймати будь-які несподіванки,

       Що там далі говорив Невіс я вже не чув. Я повністю відключився від зовнішнього світу і перестав відчувати своє тіло. Зараз у мене було лише відчуття тепла мого тіла. Точніше згустку тепла в районі грудей.

      Мабуть, це і було той самий осередок сили псиона, про який я прочитав у розважальній літературі, знайденій у банку даних корабля. Там було багато чого, від наукових статей до звичайних казок. 

     Мені пощастило, що під час встановлення нейромережі встановлюється і базова мова країни виробника, тож я зараз міг легко читати і говорити аварською. Смішно вийшло, на інтергалакті я не розумію і символу, а мовою головних рабовласників галактики я можу висловлюватися як рідною.

    Ну хоч було те, чим можна себе розважити у вільний час. Щоправда, більшість казок базувалася на тому, як мудрий аварець прийшов і захопив навколишні землі в дурних людей, яких він перетворив на рабів.

    Через деякий час я зміг відчути невелику пульсацію цього згустку тепла. Взагалі офіційно осереддя сил псионів не існує, але ось в аварських казках воно є. І зараз я був схильний їм вірити. 

     Коли мені вже набридло перебувати повністю відрізаним від зовнішнього світу, я спробував зробити хоч щось і потягнувся свідомістю до згустку тепла. Не встиг я навіть до нього доторкнутися, як я відчув своє тіло. Розплющивши очі, я побачив, що перебуваю в медкапсулі, і з кожною секундою відчуття тепла в грудях починало слабшати. Через кілька секунд і зовсім зникло.

     Тільки хвилин через десять медкапсула почала відкриватися. Але ж я вже почав панікувати, що щось зламалося в капсулі і мені тепер тут доведеться провести вічність. Уже після того, як вона відкрилася, я згадав, що в мене взагалі то є нейромережа і я міг зв'язатися з друзями через неї.