Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

    —  Тоді може бути на Ешку? - запитав у нього Невіс,- Адже там наш рід не на останніх позиціях і може нам допомогти.

   —  Я в цьому не впевнений,- почав відповідати Троді після того, як обміркував добряче цю пропозицію брата,-Ти сам пам'ятаєш, що коли ми вже навчалися на орбіті, на чолі роду став дядько Готард, а він заради грошей вб'є навіть доньку.

     —  Так ти маєш рацію, тоді, напевно, нам шлях до прикордоння або навіть до фронтиру,- погодився Невіс.

     —  Поясни,- попросив я в нього.

     —  Там ми зможемо купити, що завгодно так само як і продати. Офіційно фронтир не контролюється жодною державою. Так майже воно і є, просто там багато держав заважають одна одній взяти його під контроль. У зв'язку з цим там цвіте нелегальна торгівля. -почав пояснювати,- Там ми можемо купити собі нейромережі, нехай і не останніх поколінь, але навіть шосте буде дуже добре. На кораблі встановимо їх собі, та й баз можна придбати там величезну кількість. Там же спихнемо Мгбангу, думаю, на нього буде багато покупців.

     — Як ти зібрався встановлювати нейромережу, якщо ми збираємося знищити медкапсулу? -запитав я.

    —  Камера екранує всі види бездротового зв'язку, а отже, ми встановимо там медкапсулу, і вона не зможе передати дані будь-кому.- відповів він мені.

    —  Добре  приймається за основу, подробиці ми пізніше додамо,- сказав я. Після цього ми розійшлися по своїх каютах, нам слід було гарненько подумати про те, що ми хочемо від майбутнього.

     Наступний місяць ми готувалися до нашої втечі з планети. Основна частина роботи належала мені, а саме відвести корабель звідси і намагатися  не попастися аварцям. 

    Я весь час проводив за пультом управління кораблем, на щастя, була можливість увімкнути симулятор управління на яхті, обсяг даних, що проходив через мене, був фантастичним, ухвалювати своєчасні рішення я міг лише за допомогою нейромережі. Також корабель зараз використовував мою нейромережу для того, щоб звести все управління в одні руки, в мої руки.

     Якби у нас не було нейромережі, то нам довелося б у рази складніше, адже в такому режимі необхідно керувати кожною системою окремо. Для повноцінного ручного управління без використання нейромережі було потрібно не менше п'яти осіб екіпажу. І якби управління кораблем узяв на себе Невіс, Троді на себе захист. 

     То мені і Рогу так само довелося б узяти управління деяких систем на себе, і це за повної відсутності будь-якого досвіду. І все одно частина систем корабля залишилася б без контролю. Космічний корабель це не флаєр, і навіть не винищувач, це дуже і дуже складна техніка. Тож зараз, дивлячись на всю ситуацію, я розумів, що наша втеча мала дуже малі шанси на здійснення без нейромережі. Таке везіння в сучасній фантастиці на Землі називали роялем у кущах.

        І ось нарешті настав момент здійснення нашого плану. Майже відразу після активації бомби стався сильний поштовх, з яким навіть не впоралися гравітаційні компенсатори на базі Мгбанга. Слідом за першим послідувало ще кілька, кожен наступний був сильнішим за попередній.

      Сейсмодатчики, ніби збожеволіли, стіни ангара почали сипатися і я активував енергетичні щити. ШІ бази перекинув усю енергію на гравітаційні компенсатори, сподіваючись зберегти базу, але поштовхи продовжували посилюватися. Через двадцять секунд після підриву, я зрозумів, що настав час, і активував протиметеоритні знаряддя на верхній раковині корабля.

        За п'ять секунд над нами було відкрите небо, я почав плавно піднімати корабель догори, намагаючись не зачепити краю ангара. Але наступної миті в корабель знизу вдарив стовп магми. Майже відразу корабель сильно трухнуло, але гравікомпенсатори впоралися з цим.

        Мені ж довелося ривком прискорювати корабель. Усього за десять секунд зіткнення магми і щитів, вони просіли більш ніж наполовину. Це сталося через те, що корабель обійняло лавою з усіх боків. Я спеціально дещо затримав підйом корабля, щоб лава нас приховала від орбітальних сенсорів.  

        Тільки-но ми покинули обійми магми на висоті півтора кілометра, як я одразу активував маскувальне поле. Воно нас повністю приховало у всіх спектрах, крім оптичного, тож зараз нам головне було не потрапляти на очі.

       Істотною проблемою маскувальних полів було те, що вони не могли працювати одночасно з енергетичними щитами, тож зараз ми стали практично беззахисними.

      Подальший наш політ пролягав над оскаженілою поверхнею планети в бік північного полюса, саме там було найменше супутників і різних суден перехоплення. І саме там було ухвалено рішення покинути планету.

     Я взагалі цікавився, а чому б нам не піти в гіперпростір просто на поверхні планети. Але, як виявилося, крім обмеження мінімальної швидкості у шість десятих швидкості світла, потрібно було віддалитися на велику відстань від джерел гравітаційного збурення. Тобто від усіх небесних тіл, інакше відкриття вікна в гіперпростір може виявитися зовсім не туди куди треба.

     Згідно з тими куцими поясненнями теорії надсвітлового переміщення, даними в базі пілота третього рівня, гіперпростір - це інший шар реальності, але він не один, і в разі неправильних налаштувань вікно може відкритися в той шар гіперпростору, де фізичні закони не дають змоги існувати фізичним тілам.

      Тож у базі стверджувалося, не можна нехтувати правилами створення гіпервікна, інакше можна просто не вибратися живим назад у реальність. На поверхні не можна було навіть намагатися створити гіпервікно, оскільки в такому разі взагалі починаються найсильніші катаклізми, що можуть призвести до руйнування планети.

     Після кількох подібних атак. Коли корабель камікадзе відкривав гіпервікно на поверхні планети. На всіх великих планетах встановлюються блокувальники гіпера. Вони повністю блокують можливість відкриття гіпервікна в радіусі кількох мільйонів кілометрів від планети.