Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

      Біля медкапсули на мене вже чекали друзі. Оскільки я ще відчував деяку слабкість, вони допомогли мені вдягнутися, оскільки старий мій комбінезон розчинився в медкапсулі, і тільки після цього почали говорити.

      —   Повинен визнати, ти нас дещо налякав,- промовив Невіс, - Я про подібні випадки лише чув від інструкторів. А зараз ще й капсула просигналила про передчасне пробудження. Це взагалі рідкість, нам ще пощастило що в капсулі автодіагност. Він і привів тебе в більш менш нормальний стан.

      — Скільки до виходу на точку рівноваги? - перебив я словесний понос Невіса.

     —  Ще хвилин тридцять залишилося,- коротко той відповів.

     —  Зараз відкрию гіпервікно і налаштую точку виходу, після чого ще на кілька годин ляжу в капсулу, - вимовив я.

    —  Я думаю, так тобі буде краще,- погодився зі мною Невіс.

    —  Поки ти був у відрубі, ми подивилися місця, куди може вистачити палива для нашого переміщення, - почав говорити Ріг.

      —   Знайшли щось цікавіше за станцію Мікос? -- запитав я. Це було не пусте питання, Мікос майже на половину контролювався аварцями, а з цими хлопцями після перебування в їхньому рабстві зв'язуватися не хотілося. Проблема була в тому, що це єдина реально досяжна точка поза зоною, які контролюються різними державними утвореннями.

     —  Та років п'ять тому був конфлікт між королівством Огсдур і прикордонним кланом Аварців. Огсдурцям удалося тоді захопити дві системи, що належали клану, і навіть відкупиться від імператора,- продовжив говорити.

     —  Ти до чого це? - запитав я прямо.

     —  З чуток, імператор дозволив їм залишити захоплені системи в обмін на створення найбільшого торговельного майданчика за рахунок огсдурців, половину прибутку вони повинні будуть відправляти імператору аварців. Чим воно там закінчилося не знаю, опинився в рабстві, але мені здається, що це кращий вибір, ніж повністю кримінальна станція Мікос, до того ж контрольована найпіратськішими кланами Авари, - закінчив Рог.

    —   Що скажете ви з цього приводу? -- запитав я у братів.

     —  Це справді так, і пропозиція Рога має сенс. Раніше ми не розглядали Огсдур, через те, що планували потрапити саме у фронтир.- промовив Троді.

    —  Раз так то давайте координати, необхідно зорієнтуватися і прокласти новий маршрут.- сказав я.

    —  Усе я тобі скинув,- вимовив Рог після того, як із планшета відправив мені нові координати.

    —  Отримав,- відповів я і почав новий розрахунок маршруту. 

     Взагалі в гіперпросторі важко орієнтуватися щодо реального простору. У гіперпросторі було мало стабільних орієнтирів, здебільшого ними були гравітаційні аномалії, такі як чорна діра і подібні.

     Такі масивні об'єкти створювали своєрідну тінь у гіперпросторі, яку можна було зафіксувати на величезній відстані, і давали змогу орієнтуватися за ними. Планетарні системи теж впливали на гіперпростір, але на кілька порядків слабкіше і їх можна було зафіксувати лише на відстані максимум пари десятків світлових років.

    Також існувало близько двохсот гіперпросторових маяків. Технологія створення була одним із найбільш охоронюваних секретів старших рас. Як вони працюють ніхто не знає, але їхні сигнали гравітаційні сенсори кораблів могли зафіксувати на відстані в кілька тисяч світлових років. 

      Можна було і без них прокладати маршрути, орієнтуючись виключно на природні гравітаційні аномалії, але тоді були дуже великі похибки, і цілком можливо було влетіти в чорну діру або всередину зірки.  

      Був і третій спосіб ще повільніший. Відкриття гіпервікна і наведення маршруту на найближче скупчення маси, зазвичай це була сусідня зоряна система. Проблема була в тому, що кожне відкриття гіпервікна витрачало величезну кількість енергії.

     Друга проблема була в тому, що далеко не кожна сусідня зоряна система була пристосована для життя. Але ж паливо в космічних кораблях обмежене, а отже, і кількість відкриттів, або як місцеві називають подібний спосіб стрибків, обмежена.

       Наша яхта могла так стрибнути всього разів десять. А тут слід ще враховувати, що відстань між системами може бути як п'ять, десять світлових років, так і кілька сотень. Тож цим способом користуються в крайніх випадках.

     Якщо рухатися цим третім методом, то ми могли досягти лише сусідньої населеної планети, яка входила до складу як би ви думали якої держави? Правильно Аварської імперії, ось де де, а там нам робити нічого. На території Аварської імперії не аварець може перебувати тільки як раб, як посол і за спеціально дозволеним імператором списком. Куди входило всього тисяч десять осіб, для масштабів космічних держав це можна сказати взагалі нічого.

     Тож ці двісті штучно створених об'єктів завжди перебували занурені в гіперпростір у точних координатах, прив'язаних до реальності, і завдяки цьому можна було з легкістю прокладати маршрут.

     Кожних років двадцять-тридцять виводили нову подібну станцію, і, природно, одразу в тій частині простору починався енергійний розвиток. Таким чином старші раси контролювали напрямок експансії молодших рас.

    У самих же старших рас кораблі переміщалися якимось іншим чином. У них теж відкривалося гіперокно, але те що не на той шар гіперпростору однозначно. І якщо у молодших рас кораблі переміщалися з максимальною швидкістю в двадцять тисяч світлових років на рік, то ось у них ця цифра була на порядок більшою.

    Але це все не стосувалося мене. Мені потрібно було лише розрахувати маршрут до нашої точки прибуття. Відстань становила всього тисяча чотириста світлових років, а максимальна швидкість переміщення яхти в гіперпросторі десять тисяч світлових років на рік.

     Межа для цієї яхти була близько півтори тисячі світлових років на одній заправці. Але це якщо безперервне переміщення при одноразовому відкритті гіперокна. А так кожне відкриття їстиме до десяти відсотків пального і відповідно зменшуватиме відстань на яку може переміститися яхта.