Тетяна Гуркало - Трясця твоїй ящірці!, Тетяна Гуркало

— Так.

— Надовго?

— На два дні. Нам треба було щось придумати. Добре я ту кав’ярню згадав і Кирп ляпнув, що щось подібне могло б вирішити мої проблеми з податковою.

— Ну, чудово. І що б це тобі дало?

І Микаль завів знайому пісню про сподобатись, звикнути.

І бажання стукнути його по голові стало майже непереборним. А іще руки чесалися і тягнулися до його шиї.

— Ти придурок! — поставила діагноз дівчина і зажала долоні під пахвами, а то б не втрималась. — Ідіот! Хто взагалі так залицяється? І чого ти очікував? Казковий дурень!

— Ну, що поробиш? — тоном повним смирення сказав дракон.

— Бовдур! — рикнула Оксана, випустила на волю долоні, намацала подушку і кинулася робити подвиг. Звільняти світ від мерзенного крилатого ящіра. Подушкою його душити, якщо що.

А які при цьому в нього були очі. Прямо казкові очі. Саме такі повинні бути у казкової принцеси, коли її викрадає казкове зло і пропонує одружитися. Повні нерозуміння очі і бажання, щоб хтось від цього дурдому врятував.