Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Розділ 10. Метушня та пригоди.

- Тех, - викликав я його по зв'язку. - бачу космічний корабель, що падає в район моря. Даю відео зі свого скафандра, відстань до цілі близько 100-120 кілометрів.

Космічний корабель падав, небо було затягнуте хмарами та блискавками. Тертя при вході в атмосферу залишало палючий слід у небесах. Гравітація невблаганно тягнула корабель до висохлого моря.

У кабіні, напевно, гримів сигнал тривоги - різке виття, що сигналізувало про неминучу небезпеку, це згадалися мій віраж під час атак бандитів. Космічний корабель здригнувся, вирівнявся, але потім продовжив падіння, усередині хтось боровся за виживання, його системи виходили з ладу, корабель полетів далі по спіралі вниз. Пілот намагався відновити керування, але траєкторія корабля була незворотною. Внизу маячило дно моря і простір бурливих аномальних вихорів, що крутилися, в невеликій кількості води, яка незабаром і стала місцем його аварії.

Космічний корабель вдарився об поверхню, його протягнуло, піднявши в повітря потужні бризки, перемішані з донним відкладенням. Ударна хвиля від аварії прокотилася дном моря, корабель застиг біля скелі. Вода хлинула в утворену канаву, підтопивши його і піднявши в повітря пару від розпеченого корпусу, яскраве нагадування про хаос, що стався після зіткнення технологій і природи. Прийдешня темрява ночі може виявитися вироком для команди, і будь-яка надія на порятунок танула з кожною секундою.

- Що нам робити Тех, там може можна когось врятувати.

- Відсоток виживання менш як 5%. Це транспортний корабель із максимум двома пілотами.

У міру того, як космічний корабель підтоплювало водою, почуття невідкладності охопило дівчат. Вони вимагали негайно їм допомогти. Кіборг перекинув усім відео аварії абордажного бота в цьому ж морі, про яке він мені розповідав раніше. Аномалії не давали шансу на порятунок, мало того, що туди можна було йти тільки вдень і пішки, так ще й механізми там працювали з перебоями, глайдером або кораблем не доберешся. Він пообіцяв дівчатам, що зі світанком сам вирушить туди. А нам радив повертатися на базу.

Уже зовсім стемніло, але спогади в дівчат про цей захід сонця ще довго зберігатиметься у пам’яті. Кинувши останній погляд на покреслене блискавками небо і на дно моря, де впав корабель, я зібрав усіх, ми пішли назад до кур'єра, кожен крок відводив нас дедалі далі від краю кручі та дедалі глибше в прийдешню ніч. Досить і так уже надивилися та понад міру отримали враження.

Завантажилися в корабель і вирушили на базу без кіборга і Берта. За день може будуть результати, корабель упав далеко, поки туди він добереться, поки назад. Дівчата засмутилися і вечір закінчився ніяково, усі спустилися на свої рівні й розійшлися по кімнатах. Я в їдальні переговорив про проблеми бази з Іс і теж вирушив відпочивати. Кіт від мене не відходив, бігав постійно поруч. Вирішив налаштуватися на інше і перерахував проєкт клітки. Завтра до ранку технічний дроїд зробить клітку, і ми встановимо її на п'ятому рівні, можливо зловимо цю істоту, а потім дослідимо рівень. Тренування, душ, спати.

Перевертатися довелося недовго, і сон прийшов до опівночі. Цього разу мені снилася гроза над морем, тільки мого рідного світу. Хмари, що летять над Чорним морем, стіни дощу, піднятий вітром пісок, яскраві спалахи блискавок і гуркіт грому.

 

Інтерлюдія. Тех.

Вийшов зі світанком. Дорога була не близька, але за день мав впоратися, якщо не зустрінуться на шляху аномальні вихори висохлого моря. У вчених бази була версія про відкриті аномалії, через які вся вода звідси витекла в інші світи. Але перевірка теорій нехай залишиться фахівцям.

Частина дня пройшла без пригод, було мало аномалій, і дорога дном моря була без перешкод. Неприємності почалися в обід, довелося по дузі обходити один вихор аномальної енергії, потім другий, вони крутилися прямо по дорозі до корабля.

Вихор аномальної енергії був схожий на масу яскравого світла й тіні, що кружляла. А в різних діапазонах скафандра його ядром було хаотичне сходження енергії, що створювало заворожуюче і небезпечне видовище, коли воно крутилося і переміщалося в повітрі. Здалеку вихор нагадував високий циклон, його спіральна вирва простягалася від землі до небес, втягуючи пісок, воду і розсіюючи енергію в усіх напрямках.

Обертаючись, він видавав глибокий, резонансний гул. Кольори всередині вихору варіювалися від темно-синього до вогненно-помаранчевого, мерехтячи та зливаючись у міру того, як вихор обертався швидше. Аномальні розряди енергії вилітали з його ядра, вражаючи прилеглі об'єкти та спотворювали повітря навколо нього, створюючи брижі ударних хвиль. Сила його обертання була достатньо великою, щоб притягнути до себе все, що було в межах ста метрів, а безладна енергія, яку він вивільняв, могла бути смертельною для будь-кого, хто сунеться близько. Навіть із безпечної відстані міць вихору була відчутна, його енергія потріскувала в повітрі.

Це була сила природи, непередбачувана і неприборкана, що втілювала хаотичну сутність аномалій, яка дала їй життя. Ті науковці, які вивчали вихор, знали, що його причина і мета залишилися загадкою, але його вплив на навколишнє середовище і на тих, хто наважився наблизитися до нього, був беззаперечним. Вихор був потужним нагадуванням про невідомі сили, які сформували всесвіт, силу, настільки ж прекрасну, але й смертоносну. Але треба рухатися далі й так ці зиґзаґи вивели мене ввечері з іншого боку падіння.

Коли стемніло, дістався до скельної гряди, за якою був корабель, її довго було обходити. Вирішив подолати навпростець. Забрався на верх і йшов тримаючись за виступи скель, щоб утримати рівновагу, переплигував гребні чергового виступу, аж раптом нога ізслизнула, і я шкереберть покотився вниз, перш ніж зміг за що-небудь вхопитися. Дощ, що пройшов вночі, не давав тут швидко рухатися, всі каміння були слизькими. Ударився об щось, перекинувся і відчув під ногами не слизький камінь, а рівну поверхню. Перемикнутися на нічне бачення, що це скеля чи космічний корабель?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍