Тенебріс - Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс

     Але мій друг не реагував на його слова. Лютер залишався непохитним, його концентрація була бездоганною. Магія стрімко наростала, реальність перетворювалася на калейдоскоп відтінків і світлових фантазій. У якийсь момент мені здалося, що ми вже не в Скальній Фортеці, а в іншому вимірі, де час та простір втрачали свій звичайний сенс. Магія вибухала, переплітаючись у яскравих вогнях і мерехтливих тінях.

— Лютере, зараз або ніколи! — крикнув я, відчуваючи, як моя сила досягає свого піка.

     Лютер кивнув, його очі сяяли від рішучості. Ми об'єднали свої сили, утворивши єдину міць. З останніх наших сил ми вразили громовим списом Скала, пробиваючи його захист. Він впав на коліно, і я, не втрачаючи часу, швидким ривком увігнав йому свою руку в грудь та видер серце, розчавивши його над своєю головою. Скалові очі згасли, і його тіло безсило впало на землю. Від цієї неймовірної напруги я втратив свідомість.

    Коли я відкрив очі, то відчув, як сила фортеці наповнює мене. Я сидів на троні, наче об'єднавшись з цим місцем. Скал був вигнаний, але чи мертвий остаточно? Мага його рівня мало вбити, щоб він помер назавжди. Біля дверей лежав Лютер, зранений і покалічений майже до смерті. Я теж був не в найкращому стані, але сили цього місця наче лікували мене як свого нового господаря.

Лютер намагався повзти й далі, його тіло тряслося від болю. Я важко встав з трону, повільно дійшов до нього і підняв, посадивши біля стіни. Його обличчя було блідим, а губи ледве ворушилися.

— Врятуй наших людей... демони... — Прошепотів він крізь кров.

Я зціпив зуби, відчуваючи, як рішучість наповнює мене. Я не міг дозволити собі слабкість. Наші люди потребували допомоги, і я був єдиним, хто міг їх врятувати. Я підвівся, відчуваючи, як сила фортеці знову наповнює мене, і поглянув на Лютера.

— Ми ще не закінчили, Лютере. Ми врятуємо їх усіх.