Крістіна Жиглата - Від любові до ненависті, Крістіна Жиглата

Розділ 17

 

 

Близько дванадцятої Макс відвіз мене додому... За п'ять хвилин до того, як прийшла мати.

Я лягла в ліжко, з дурною щасливою усмішкою, оскільки забути те, що було між нами цього вечора, не могла ні на мить.

Після першого сексу (і другого оргазму) Макс підхопив мене на руки і відніс у ванну кімнату. Наповнивши свою величезну джакузі водою, ми розмістилися в ній разом на довгі півгодини. Чоловік дбайливо помив мене... у всіх місцях, навіть інтимних. Довів мене пальцями до ще одного оргазму і лише тоді відпустив.

Загорнувшись у рушники, ми спустилися вниз і зробили набіг на їжу, яка так і залишалася на столі. Після чого ще трохи полежали в ліжку, тісно притискаючись один до одного, цілуючись з якоюсь жадібністю та потребою, обдаровуючи ласками.

Ще одного сексу не було, хоча все йшло до того... Весь вечір між нами продовжував залишатися шалений розпал і збудження, незважаючи на те, що я кінчила три рази. Але Макс більше не брав мене, пояснюючи це тим, що після першого разу мені може бути боляче чи неприємно. Але я бачила, що він хотів мене... До шаленства хотів.

- Даю тобі день перепочинку, завтра ми знову зустрінемося, - повідомив він, не приховуючи свого збудження.

Він був обережний і стримував себе заради мене… Хіба це не показник?

Він був таким ніжним, дбайливим, добрим.

Мені здавалося, я вже закохалася в нього по вуха.

Було початок дванадцятого, як я згадала, що треба повертатися додому, інакше доведеться багато пояснювати мамі. А оскільки я не могла сказати їй правду, довелося б брехати. І щоб цього не робити, я попросила Макса відвести мене додому до її приїзду.

- Я можу зробити так... Щоб вона затрималася до ранку, - раптом каже мені чоловік, не приховуючи того, що  не хоче  мене відпускати.

Я сумно посміхнулася.

- Мене загризе власне сумління, - відповідаю, сильніше притискаючись до нього. – Останнім часом моя мама і так мало спить і багато працює… Мені дуже шкода, Максе… Але я не можу так з нею вчинити, заради втіхи…

- Ти дуже любиш свою сім'ю, - зауважує.

– Дуже, – підтверджую. – Мама та сестра для мене все…

- Я можу допомогти вам із новим житлом, новою квартирою на правому березі, - раптом пропонує. – Я можу подбати про Машу, влаштувати її до гарної школи. А твоїй мамі запропонувати найкращу роботу, гідну…

- Максе… Я не зможу повернути тобі борг…

– Я не прошу цього.

- Не примушуй мене, почуватись твоєю утриманкою, - шепочу.

- Це не так. Ми пара, Ав, і я хочу допомогти тобі та твоїй родині. У цьому немає нічого поганого, і це не означає, що ти моя утриманка! - Заперечує. – І більше не говори про це.

- Я не знаю… Я… Ти ж розумієш, що для цього доведеться розповісти все мамі… Розповісти їй про нас…

- Я на це сподіваюся... Ти ж не думаєш, що я дозволив би тримати наші стосунки в таємниці. Навіщо, якщо ти вже моя, і я не збираюся тебе відпускати?

- Я не знаю, як на це відреагує мама…

- Нормально, Ав. Ти вже доросла дівчинка і в тебе цілком можуть бути стосунки. Тому, ще трохи і ... Знайомитимемось з мамою, - додає, сильніше притискаючи мене до себе.

Саме в цей момент я зрозуміла, що у нас все серйозно і… Мені справді не варто боятися своїх почуттів та любові до Макса.

Мама все зрозуміє, адже мені вже вісімнадцять ... А після її знайомства з моїм хлопцем, мені не доведеться ховатися і брехати... У нас буде все серйозно і по-справжньому, і ці думки тішили мене.

Мої перші справжні стосунки. Сильні та міцні… З людиною, яка мені подобається… Дуже сильно подобається.

Невже чорна смуга мого життя нарешті обірвалася, і доля вирішила побалувати мене, подарувавши мені частинку щастя?

Я берегтиму це щастя завжди… І завжди любитиму Макса, за його доброту і турботу.

З цими думками я заснула, а прокинулася о шостій ранку від дзвінка будильника. Треба було приготувати їжу та збиратися до університету.

Машка теж прокинулася разом зі мною, нібито для того, щоб допомогти мені. Але коли ми опинилися на кухні віч-на-віч, вона тут же пристала до мене з питаннями про Ярого.

- Рорі, ти справді зустрічаєшся з тим бандитом? - Запитала вона, дивлячись на мене зляканими очима.

- Він не бандит, - заперечила я. Я вже й сама так не вважала, хоча ще кілька днів тому, він теж був для мене таким же.

- Ага! Ну звичайно! Наша перша зустріч була така мила, - кидає вона з сарказмом. – Тебе пограбувала його зграя, нас мало не зґвалтували, а він… Не посоромився збити з тебе плату за проживання у його районі!

– Я нічого йому не платила! Але навіть якби й платила... Такі тут закони, нічого не вдієш!

- Ти заступаєшся за нього? – з жахом помічає сестра. Я мовчу, відвівши погляд убік. – Тільки не кажи, що закохалась у нього!

- Може й закохалася! Тобі яка різниця? - Серджуся. - Ми зустрічаємося, Маш. Вже пара, тобі  доведеться змиритися з цим! – повідомляю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍