Вікторія Стужева - Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева

Мої думки перервав Альфа, який зайшов на кухню.

- Солоденька, ти вже зібрана? Нам час на збори.

- Які збори? - здивовано запитала я.

- Смішно, Алекса, смішно. Я - Альфа чотирьох кланів, і я зобов'язаний кожного повного місяця збирати не тільки зграю, а й решту трьох кланів. Тільки для перевертнів це ще й привід побігати лісом, за своєю парою. - з усмішкою додав останнє речення Альфа.

Чорт, і як я могла забути? Ну одягнена я начебто непогано, тому з упевненістю можна сказати, що так! Я готова! Тим паче, яка різниця в чому тікати від розлюченого чоловіка?

- Так, я готова.

- Чудово, тоді поїхали. - з радістю відповів Адам. Мені б його впевненість, і чудовий настрій.

   Збори і промову Адам, провів і відрадив з гордістю, упевненістю. Коли всі клани, крім вовків, розійшлися за своїми традиціями святкувати повний місяць, Альфа шепнув мені, що через хвилину почнеться забіг.

   Я бігла як божевільна, молячи Бога про те, щоб Адам мене не наздогнав. Але як зрозуміло, він сильніший і швидший за мене. Тому він наздогнав мене через дві хвилини, біля дуба. Мля, як символічно! Біля нього познайомилися, одружилися, тепер ще й потрахаємося! Ну, а потім уже й розійдемося...

- Наздогнав, - видихнув Альфа, притискаючи мене до дерева.

- Наздогнав... - тремтячим голосом повторила я.

На його обличчі заграла хтива усмішка, очі палали червоним кольором, а тіло почало перетворюватися. Він схопив мене за талію і повалив на землю, нависаючи наді мною. Але я це вже проходила, і знала, що впаду на м'яку траву. Його язик танцював з моїм, руки розривали одяг, а дихання зривалося. Коли його губи торкнулися моєї розпаленої шкіри, стогін з моїх грудей вирвався назовні. Альфа розірвав мереживні трусики, і видав утробний рик. Я відчувала себе пластиліном, його поцілунки, торкання - обпалювали. Він увійшов у мене одним пальцем, і я закричала.

- Так-а, кричи моя солодка, ти так течеш, варто мені опинитися поруч. - шепотів мені чорний вовк. Він додав другий палець, і мої стогони, здається, розліталися по всьому лісу. На доказ своїх слів, він вийняв пальці й облизав їх. Я шкірою відчувала як лисиця хотіла вибратися назовні, до болю мені хотілося відчути його тваринну сутність, хотілося щоб лисиця відчула його вовка. Гучний рик пролунав по всій окрузі. Адам почав перетворюватися, перевернувши мене на живіт, гладячи спину, він притиснув мою голову до землі, а іншою рукою тримав за стегна. І якось так, у позі "раком" я почула глузливе запитання:

- Чому це моя улюблена лисиця, не перетворюється?

Мене нібито вдарило струмом, коли я почула "улюблена лисиця". Звідки він знає? Щойно я хотіла поставити це запитання, я відчула, як він почав тертися об моє жіночне містечко. Здавалося від цих відчуттів, я нібито задихнуся. Він різко увійшов у мене, і я закричала, на всю довжину. я відчувала як він наповнює мене. І дала волю своїй тварині. Я відчувала як він рухався в мені, відчувала як лисиця виривалася назовні. І коли підняла голову, щоб подивитися на Альфу, я побачила чорного вовка. Улюбленого чорного вовка.

- Звідки ти знаєш, що я лисиця? - пошепки запитала я чоловіка, який ніс мене на руках до машини. Він усміхнувся, але все ж відповів:

- Коли тебе отруїли аконітом, я трохи жахнувся, бачачи, що моя, як я думав, вовчиця перетворюється на лисицю. Тоді-то я зрозумів, і згадав твої натяки на початку нашого знайомства.

- І ти на мене не сердишся? - мій голос зрадницьки здригнувся.

- Сердишся? Звичайно серджуся! Тому ти будеш розплачуватися за завдану мені моральну шкоду. - з усмішкою відповів Адам.

- Розплачуватися? - не розуміючи перепитала я.

- Так, бажано натурою, - з хтивою усмішкою відповів вовк. Я обурено подивилася на цього хтивого звіра, і зрозуміла, що він просто знущається. А я вже переживати почала. Альфа посадив мене на заднє сидіння машини, і залишивши на губах легкий поцілунок, відповів:

- Я кохаю тебе Алекса, хочу тебе, і живу лише тобою. Я одружився один єдиний раз, і якщо тебе прийняв не тільки я, а й мій вовк, між іншим він найперший. То мені байдуже, лисиця ти, вовчиця або ж ведмедиця. Ти моя, і я люблю тебе такою, яка ти є.

Очі Альфи засяяли червоним, а мої ледь не намокли від його слів. Угодник дамський, блін! Я знайшла в собі сили стримати сльози, і просто притягнула його до себе і поцілувала. Звичайно, я не майстер поцілунку, але в цей поцілунок я намагалася вмістити всю ніжність і любов, яку відчуваю до нього. А головне, взаємність наших почуттів.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно