Альона Гейруш - Обійми пристрасті, Альона Гейруш

І вже завтра почну з Діани. Вирішивши з цим, я залишив Ніку одну та відправився до своєї спальні. Я наче сам хотів, щоб вона мене ненавиділа, а не дивилися на мене своїми закоханими очима.

Через годину зустріч з Діаною. У мене вже були деякі козирі на руках. Їхавши до офісу, переговорив з Муратом, який знайшов на неї цікаву інформацію. Тому мені залишалося подивитися, які карти розкриє вона.

- Привіт, Руслане, - щебече вона, посміхаючись, сідає навпроти закидаючи ногу на ногу, намагається це зробити спокусливо. А я дивлюся на неї і не розумію, що колись у ній знайшов?!

 -Як тобі знайомство з Назаром? Він тобі пояснив наскільки все серйозно? У нього уже навіть і свідок є. - Останні слова наголошує .

- І що це за свідок? - стає мені цікаво.

- Подруга Вероніки - Катерина, - якось одразу вона відповідає.

- Ти вирішила залякувати мене якось малоліткою? - Зводжу брови на переніссі та схиляюся на стіл: - А звідки ти  знаєш Вербицького Назара, Діано? Можливо, це він допомагав змінювати твої прізвища? Скільки в тебе вже їх було, Безвільхова?

- Я не розумію про що ти, Руслане, - рознервувалась вона, навіть не приховуючи .

- Авжеж не розумієш. Скількох чоловіків ти ошукала? Спочатку заводила роман, потім змушувала на собі одружуватися, а тоді обкрадала та зникала з їхнього життя? - Після невеликої паузи продовжую: - Я знаю декількох таких ображених чоловіків. А що як я допоможу їм тебе знайти? - воджу її за ніс, ніби даю їй право вибору, але вже сам розумію, що ні якого помилування не буде. Це тільки те, на що вона заслуговує.

- Ти так не вчиниш зі мною? - із жалістю просить мене.

- Чому ж? Що мене має зупинити? - змінюю своє положення, відкидаючись на спинку стільця та тріумфуючи в душі, дивлюся на Діану.

- Я зникну з твого життя і ми більше ніколи не перетнемося, обіцяю.

- Не так швидко. Надасиш мені інформацію про Назара, його слабкі місця та найвідвертіші таємниці, - дивлюся прямо в очі, чим даю зрозуміти, що вона зайшла занадто далеко.

- Мені потрібний час, - запинаючись, відповідає.

- Два дні, - а сам подумки повторив: “Два дні і потім для тебе почнеться пекло на землі, недороблене стерво. Не розрахувала свої можливості, щоб в такі дорослі ігри гратися.”

Хоч я отримав колосальну насолоду від сьогоднішньої зустрічі, завжди подобалося спостерігати за реакцією людей, коли їх вбивають тією ж самою зброєю, яку вони хотіли використати проти тебе. Але і завжди залишається якийсь гіркий присмак розчарування в людях, тому приїхавши додому, я  одразу пішов до себе.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно