Данило Туптало - Житія Святих - Квітень, Данило Туптало

з ідолослужителями і мучили сильно. Убили святого: одні камінням уста йому розбили, инші деревом вдаряли по голові, тоді ніж встромили і, як мертвого, кинули у крові. Думали-бо, що він уже помер, залишили тіло й пішли. Але апостол святий, благодаттю Божою, живий залишився, проповідував після того слово Боже в Римі зі святим верховним апостолом Петром. Святий же апостол Павло, з Коринту до римлян пишучи послання, згадував Іродіона святого, який у Римі тоді при святому Петрові був: "Вітайте, — казав, — Іродіона, родича мого". І коли святий Петро розп'ятий був, тоді святого Іродіона (за свідченням Метафраста) разом зі святим Олімпом і з багатьма вірними мечем потяли.

Святий апостол Агав пророчого дару був сповнений, його ж згадують апостольські Діяння так: "Зійшлися з Єрусалиму пророки в Антіохію, встав же один з них на ім'я Агав, назнаменував духом голод великий, який мав бути по всій вселенній, що й було при Клавдії-цісарі". І знову в Кесарії Агав святий провістив святому апостолові Павлу страждання, які мали бути йому в Єрусалимі: "Взявши пояс Павловий, зв'язав свої руки і ноги і казав: "Так говорить Дух Святий: Мужа, якого ж пояс цей, так зв'яжуть у Єрусалимі юдеї і передадуть в руки язичникам". Проповідував же Христа святий Агав у краях, які йому траплялися, і багатьох навернув до Христа Бога. Святого апостола Руфа в Посланні до Римлян згадує Павло святий: "Вітайте Руфа, вибраного в Господі". Став єпископом у Тивах, що в Елладі.

Святий апостол Асинкрит, у тому ж Павловому Посланні до Римлян згадуваний, став єпископом в Ірканії, краю Азійському.

Святий апостол Флегонт, у тому ж Посланні згадуваний, став єпископом у Маратоні, граді Тракійському.

Святий апостол Єрмин, якого в тому ж Посланні згадано, у Далмації був єпископом.

Усі ж ці апостоли із сімдесяти були, по вселенній проповідували благовістя Христове, невірних до істинної віри приводили і, по-різному від юдеїв і еллінів мучені, померли.

У Пролозі замість святого Єрмина написано "святого Єрма". Але знати годиться, що инший є Єрма, а инший Єрмин. Єрма святий у Филипополі був єпископом, а пам'ять його вшановуємо 5-го листопада. Єрмин же святий, якого нині шануємо, єпископствував у Далматії. Дивись про обох 4-го січня.

У той самий день пам'ять святого Келестина, Папи Римського, який жив у час Собору Вселенського третього, що був на злочестивого Несторія за царювання Теодосія Молодшого.

І святого мученика Павсілипа, який за Христа постраждав у царство Адріяна.

У той самий день житіє преподобного отця нашого Нифонта, єпископа Новгородського

Блаженний Нифонт у дні ігумена Тимотея був чорноризцем святого Печерського монастиря і наслідував багато життя великих преподобних отців, трудячись богоугодно молитвою, чуванням, постом і всілякими добродійними звичаями. Коли ж блаженний Йоан, єпископ Новгородський, виснажившись, волею залишив свій престол, на якому двадцять років потрудився, й увійшов на безмовність у монастир, тоді блаженний цей Нифонт, сяючи і в далекі краї багатьох чеснот своїх променями, волею Божою вибраний був усіма одноголосно на престол єпископський Новгорода й освячений у Києві від преосвященного митрополита Михаїла, того імени другого. І так на престол свій зійшов, наче світильник, поставлений на свічнику, багато світліший, великою ревністю за благочинним влаштуванням православ'я просіяв. Віддавався вельми примноженню слави Божої і пильнуванню життя, тимчасового і вічного, словесних овець. Бо насамперед, примножуючи славу Божу старанням своїм, церкву кам'яну Пресвятої Богородиці посеред Новгорода заклав і, Божою допомогою, за короткий час збудував. Церкву престольну святої Софії в тому ж граді іконним писанням всю прикрасив аж до притвору й оловом верх усієї покрив. Тоді пильнував вірно життя словесних овець, спершу тимчасового. Перебував пастир цей добрий у чесноті такій, що, коли збиралися православні на міжусобну боротьбу, він усіляко намагався примирити їх. Одного разу почув, що стоять супроти себе кияни і чернігівчани з багатьма воїнами, хочуть війну зробити. Тому, зразу взявши зі собою вельмож Новгорода, прийшов до супротивників і з Божою допомогою примирив їх. Так і в инших сутичках благоволив людей Господніх миром, бережучи тимчасове їхнє життя. Але найбільше піклувався збереженням вічного життя овець словесних. На це ж згадував слова Господні, сказані про Бога Отця: "Знаю, — казав, — що заповідь Його — життя вічне". І через те всією силою заповідав православним не віддалятися від вічного життя. Тих, що віддалялися й чинили законопереступ, вельми ненавидів, проповідуючи явно, що загинули за беззаконня своє, приходив у добрий час і без часу, викриваючи, забороняючи і просячи з усяким довготерпінням, як же апостол звелів.

Виявив цю ревність доброго пастиря насамперед цим. Коли вигнали у дні цього блаженного новгородці князя свого Всеволода Мстиславовича, прийшов до них на князювання прикликаний Святослав Ольгович й [утретє] одружився (за правильним переданням), що не було достойним, тоді блаженний цей архиєрей не лише вінчати його не захотів, але всьому клирові своєму заборонив навіть бачити його вінчання як беззаконне, коли вінчали його єреї, що прийшли з ним. І викривав князя сміливо в його законопереступі, наслідуючи того, хто сказав у псалмі: "Говорю свідчення твої перед царями і не соромлюся".

Проте ревність така, яку мужній цей ревнитель показав, хоч і велика була, але нічого не досягла, застерігаючи від переступу правил саму Руську Церкву. Було ж це так. Коли настала блаженна кончина преосвященного митрополита Київського Михаїла (не того першого, що давно переставився, але пізнішого, иншого), того, від якого цей святий єпископ Нифонт свячення прийняв, великий же князь київський Із'яслав Мстиславович, вибравши на його місце на престол архиєрейський митрополії Київської Клима Філософа, чорноризця, який вже у схимі був, захотів, щоб освячений він був, але не послав через якусь перешкоду по благословення до святішого патріяршого Константинопольського престолу. Зібрав же на цей собор єпископів Руської землі, з них же зійшлися такі: Онофрій Чернігівський, Теодор Білогородський, Євфимій Переяславський, Дем'ян Юріївський, Теодор Володимирський, святий цей Нифонт Новгородський, Мануїл Смоленський, Йоаким Турівський, Косма Полоцький. На тому соборі цей святий Нифонт, єпископ Новгородський, ніяк не погоджувався, аби самі єпископи руські посміли освячувати собі митрополита без благословення вселенського патріярха Константинограда, ісповідав-бо вірно і твердо, що це суперечить православному переданню Східної Церкви, яка хрещенням святим із престолу Константинопольського синів руських просвітила і через синів Сходу відвідала нас згори, Божими зробила. Звідти ж і першого Києву митрополита подала — Михаїла, і міцно утвердила, що має бути в Києві митрополит із благословення вселенського патріярха Константинограда. Це говорячи, доблесний цей ісповідник погрожував синам руським мужньо, що через спротив свій відпадуть від синівства