Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » Уот 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Уот" автора Семюель Беккет. Жанр книги: Сучасна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 30 31 32 ... 77
Перейти на сторінку:
синів, Мей і Кейт — чоловіків, Мей і Шарп — братів, Том, Джек, Ган, Дон і Сем — батьків, Мег і Ліл — свекрів, Енн — дядьків, Саймон, Енн, Бріді, Том, Шон, Кейт, Білл, Мет і Семові діти від небіжчиці Ліз — дідів, Роуз, Серіз, Пет і Леррі — прапрадідів.

Ці події відкинули жаданий день, з якого все ще не зводили своїх очей усі Лінчі, хоча вже не з тим завзяттям, як колись, десь аж на сімдесят років назад, тобто туди, де не лишалося місця ні для високої надії, ні для конкретних сподівань, бо старий Том, наприклад, що день Божий все плохішав і бубонів: чому він забрав моїх трьох хлопчиків, а мене з цими клятими кольками тут залишив? Заявляючи тим самим, що він волів би, аби його хлопців, які хоча й потерпали від власних болячок, але не відали невблаганних судом і спазмів у ділянці сліпої кишки, залишили тут, а його, з усіма його кольками, забрали звідси. Та й інші члени родини дедалі слабшали, кволішали і навряд щоб довго протрималися.

І усіх їх гризли докори сумління, тих, хто казав, ніби це дядько Джо, і тих, хто казав, що це дядько Білл, і тих, хто казав, що це дядько Джім устругнув таке з Енн, бо всі вони, перш ніж їх винесли на цвинтар, гарно висповідалися священикові, а священик той був давній і дуже близький друг усієї родини. І от над тілами братів здійнялася хмара голосів, повисіла трохи і розмаялася серед живих, той голос опустився сюди, цей — туди, ті — трохи далі, ці — трохи ближче, кожен на своє місце, до живих, і жоден з голосів не ширяв серед тиші. І от із тих, хто жив у добрій злагоді, багато хто зазнав неладу і звади, а з тих, між ким панувала незлагода, багато хто зажив лагідно, хоча дехто з тих, що колись був із кимось у згоді, так її і не позбувся, а з тих, у кого десь щось розладналося, так його до ладу й не довів. Так зав’язалися і забуяли нові дружні стосунки і нові ворожнечі, хоча і давні дружні стосунки і давні ворожнечі теж ніде не поділися. Одне слово, все було, як і завше, хіба що трохи місцями помінялися. І не знайшлося жодного голосу, який би не був або за або проти цього, жодного. Кожен щось або ганив, або захищав, або захищав, або ганив, але казав протилежне тому, що казав до того. Хоча знайшлися і такі, що казали те саме, що й раніше, чимало таких було. Але ще більше таких, які цього не казали. І причина скоріше полягала в тому, що не тільки ті, хто щось таке казав про Джіма, Білла та Джо, тепер по їхній смерті втратили всяку можливість пащекувати про них і змушені були пащекувати про когось іншого, через те що Білл, Джо і Джім, попри всю свою тупість, були не настільки тупими, щоб не скористатися з нагоди і не зізнатися у всьому, що вони зробили чи не зробили з Енн, священикові, перш ніж їх віднесуть на цвинтар, так от, не тільки ці пащекуни, а й багацько з тих, хто взагалі нічого про Джіма, Джо та Білла не казали, опріч хіба що того, що це не вони вчинили таке з Енн, тобто смерть Джо, Джіма та Білла аж ніяк не завадила казати їм того, що вони завше про це казали, так от, вони теж, зачувши тих, що звикли їх ганити і кого вони завше ганили, а тепер, значить, ні, то вони воліли більше нічого подібного не казати про це, а казали щось зовсім нове для того, щоб краще чути тих, хто їх ганив, та й щоб самим ганити якомога більше тих, хто ще перед смертю Білла, Джо та Джіма завжди їх ганив і кого вони ганили. Бо, хоч як це дивно, але ніде правди діти — ті, хто взагалі щось говорять, роблять це скоріше задля того, щоб когось ганити, аніж хвалити, а причина цього, очевидно, така, що коли суперечиш комусь, то голос здіймається куди вище, ніж коли з кимось погоджуєшся.

Всі ці відомості про їжу й собаку Уот зібрав з уривків розмов, які точилися вечорами між карликами-близнюками Ганом і Доном. Бо саме вони щовечора підводили зголоднілого собаку до дверей. Вони це робили з дванадцяти років, тобто уже чверть століття, і не припиняли цього діла весь час, поки Уот служив у містера Нота, точніше, поки він з першого поверху перебрався на другий, бо після того він утратив усякий зв’язок з нижнім поверхом і не бачив ні собаки, ні тих, хто його приводив. Але то були, безумовно, Ган і Дон, бо хто ж, як не вони, щовечора, о дев’ятій годині, приводили собаку на подвір’я містера Нота під самі задні двері, бо то були хлопці міцні, завзяті і до своєї роботи хапкі.

Коли Уот почав служити у містера Нота, то це вже був шостий за двадцять п’ять років собака, якого Ган і Дон приводили харчуватися на це подвір’я.

Собаки, які доїдали залишки їжі містера Нота, не могли похвалитися довгим віком. Та це й природно. Бо, окрім того, що собаці перепадало вряди-годи на сходинках біля чорного ходу, підхарчитися йому було, як не крути, а нічим. Та й якби його час від часу підгодовували чимось іншим, окрім тієї страви, яка лишалася після містера Нота, то це зіпсувало б апетит і завзяття, з яким він накидався на недоїдки містера Нота. Та й ні Ган, ні Дон, прокидаючись вранці, ніколи не знали, стоятиме чи не стоятиме ввечері на сходинках біля дверей чорного ходу будинку містера Нота казанок із такою на диво тривною й поживною стравою, що лише не на жарт вихарчуваний собака здатен її всю упорати. А саме до такого вони мусили завжди бути готові.

Додайте до цього й те, що їжа містера Нота завжди була зажирна і загаряча як для собаки. Додайте до цього і те, що собака зазвичай був на цепу і майже не рухався. А як же інакше. Бо якщо його відв’язати і дати йому змогу швендяти де попадя, то він би пожер усі кінські кізяки на дорогах і всякий інший непотріб, який валяється на землі, і зіпсував би собі весь апетит назавжди, мабуть, а то й узагалі повіявся б десь і

1 ... 30 31 32 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Уот», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Уот"