Леся Найденко - Тисяча причин для розлучення, Леся Найденко

- Зараз засну, - промуркотіла я.

- І не думай! – Поля смикнула мене за руку. – Проспиш те, за що заплатила.

Масажистка посміхнулась.

- У нас настільки розслаблююча атмосфера, що клієнти постійно засинають. Навіть на депіляції.

Салон дійсно був досить комфортний. Приємні сіро-білі тони, багато рослин, музика, як у лобі дорогого готелю, ароматичні свічки з легкими нотками конвалій. Працювати в такому місці – одне задоволення.

- А у вас часом не здають місце в оренду? – неочікувано для самої себе запитала я. – Наприклад, для нарощування вій.

- Треба спитати в адміністратора. Знали лише, що майстер перманентного макіяжу планує переїзд до Америки, тому скоріше за все її кабінет звільниться.

Я подивилась на Поліну, а та недвозначно підморгнула.

- Хапай шанс, поки остаточно не втратила клієнтську базу.

Мені б і самій хотілося повернутись до роботи. Матеріали є, бажання і час є. От тільки, як це поєднати з Куманівцями та заводом Єгора? І що скаже коханий, коли дізнається, що я почала налагоджувати бізнес так далеко від нього? З іншого боку, він все одно планував повертатись у Вінницю. Так би мав привід пишатися дружиною, яка не просто сидить у хаті, як царівна, а теж рухається у напрямку здійснення своєї мрії.

Як то кажуть, очі бояться, а руки роблять. Того ж дня я зателефонувала власнику салону та дізналась умови оренди. Як на зло, ті виявилися досить комфортними! Хоч зараз оформлюй документи.

- Це знак! – стояла на своєму Поліна. – Починай працювати.

Залишок дня я провела у роздумах. У будь-якому разі, мені треба було порадитися з Єгором. Хоча б формально. Йому ж має бути приємно, що я цікавлюся його думкою. Якщо буде проти, то знайду спосіб вмовити, якщо ж погодиться... То ми будуватимемо кар’єру окремо одне від одного. Так собі перспектива для молодят. Чому все так складно?

Насилу дочекалась вечора. Провела задоволену відпочинком сестричку на автобус.

- Пообіцяй думати мозком, а не серцем, - попросила вона на прощання. – Ставай на ноги, поки маєш можливість. Бо сьогодні той Єгор з тобою, а завтра за якоюсь новою Сонею поплентався. Ти маєш в першу чергу турбуватися про себе.

- Коли Боженька роздавав прагматизм, то тобі насипав з надлишком.

- А тобі взагалі не насипав, - поцілувала мене у щоку. – Тримай мене в курсі.

- Так сильно переймаєшся за мене?

- Ні, просто в декреті нудно.

 І все одно я її любила. Сухар, злюка та правдоруб, але рідна людина.

Поля поїхала, а я все збиралась духом, щоб почати складну розмову з коханим. Поки тягнула кота за хвоста, він зателефонував мені першим.

- Я скучив за тобою, - почав відразу, немов теж довго репетирував наш діалог. – Будь ласка, повертайся. Знаю, що був неуважним... Пробач, сонечко.

- Мені теж без тебе самотньо.

- Давай миритись. Я зроблю все, що ти просила. Орендую той будинок...

- З привидами? – зраділа.

- Ні... Той, що без привидів, - відчувши моє розчарування, додав: - Але ми зробимо його максимально комфортним, обіцяю. Просто... як ти поїхала, мене не полишає відчуття, ніби я став якимсь неповноцінним. Наче загубив половину себе.

О, в мене серце мліло від таких слів. Я вже була готова погоджуватись на що завгодно, аби тільки ми скоріше зустрілися. Однак, наявність перспективи відродити себе як професіонала улюбленої справи не давала мені спокою.

- А як довго тобі налагоджувати роботу на заводі? – почала здалеку. - До кінця літа?

- Думаю, до кінця вересня.

- Просто я знайшла такий хороший салон... Є можливість відкрити власний кабінет.

- Таню...

- Могла б розвивати свій бренд.

- За два місяці мода на ті віяла над очима не зникне, - хмикнув Єгор.

- Але зв’явиться ще більше конкурентів!

- Розумію, - він витримав довгу паузу, від якої мені стало зле. - Тоді в мене буде така пропозиція: у мене підвищиться зарплатня, і ми візьмемо іпотеку на купівлю приміщення для твого власного салону. Краще ж бути хазяйкою, аніж орендувати куточок.

У мене щелепа відвисла. Нічого собі! Ото вже точно крутіше за сто одну троянду.

- Правда?

- Так, думаю ми зможемо це собі дозволити. Просто зараз треба перетерпіти тимчасові незручності.

- Ти віриш, що я зможу впоратися з роллю власниці салону краси?

- Звісно! А поки ми будемо в Куманівцях, ти матимеш час для того, аби продумати усі деталі майбутнього бізнесу.

З мене б вийшла розкішна бізнеследі. Носила б діловий костюм, купувала б сумочки під колір підборів. Була б дружньою зі співробітниками, але не давала б їм розслаблятися, постійно підвищувала б рівень кваліфікації. А ще запрошувала б до співпраці б’юті-блогерів і давала б інтерв’ю жіночим журналам! О... це моя стихія.

- Дякую, любий!

- Тільки повертайся скоріше...

Кімнатка в чужому салоні зараз чи повноцінний власний бізнес через пару місяців? Вибір очевидний! Виходить, маленька розлука з чоловіком таки може піти на користь! Я досягла поставленої цілі та навіть отримала бонус.

Ну що ж, Куманівці, я повертаюсь, але не надовго.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно