Стівен Кінг - Салимове Лігво

у наше місто і побажати успіхів, я гадаю.

– Як це уважливо. Бажаєте кави? Чи хересу? Маю і те, й інше там, ув офісі.

– Ні, дякую, я не можу затримуватись. А містер Барлоу є?

– Містер Барлоу зараз у Нью-Йорку, у закупній поїздці. Я не очікую його повернення до, щонайраніше, десятого жовтня.

– Отже, ви відкриватиметеся без нього, – сказав Паркінс, думаючи, що, коли ціни, побачені ним у вітрині, бодай на щось натякають, у Стрейкера, безсумнівно, не буде навали клієнтів.

– До речі, як ім’я містера Барлоу?

Знов повернулася та бритвено-тонка усмішка Стрейкера.

– Ви запитуєте як уповноважена особа, як… констебль?

– Аж ніяк. Просто з цікавості.

– Ім’я мого партнера Курт. Цілком – Курт Барлоу, – сказав Стрейкер. – Ми з ним разом працювали і в Лондоні, і в Гамбурзі. А оце… – майнув він довкола рукою, – наша самовідставка. Скромно. Проте зі смаком. Ми сподіваємося заробляти не більше, ніж на прожиття. Проте обоє ми любимо старі речі, елегантні речі і маємо надію вибудувати собі відповідну репутацію в цій місцевості… можливо, навіть у всьому вашому такому прекрасному регіоні Нова Англія. Як ви вважаєте, констеблю Ґіллеспі, чи є це можливим?

– Будь-що є можливим, я гадаю, – сказав Паркінс, роззираючись навкруги в пошуку попільниці. Нічого не побачив і струсив сигаретний попіл собі в кишеню плаща. – У будь-якому разі, я надіюсь, на вас очікують найкращі успіхи, і перекажіть містеру Барлоу, коли ви з ним побачитеся, що я постараюся навідуватись.

– Так я й зроблю, – сказав Стрейкер. – Він надзвичайно компанійський.

– От і чудово, – сказав Ґіллеспі.

Він рушив до дверей, зупинився, озирнувся. Стрейкер пильно дивився на нього.

– До речі, як вам здався той старий будинок?

– Він потребує ще величезного обсягу роботи, – сказав Стрейкер. – Але ми маємо час.

– Гадаю, що так, – погодився Паркінс. – Припускаю, ви тут не стикалися ще з пам’лоддю?

Лоб Стрейкера наморщився:

– Паммлодью?

– З юнню, – терпляче пояснив Паркінс. – Знаєте, як вони інколи полюбляють бісити нових людей. Кидають каміння або дзвонять у двері й тікають… такого кшталту речі.

– Ні, – сказав Стрейкер. – Жодних дітей.

– Здається, що одного ми нібито втеряли.

– Справді?

– Так, – виважено сказав Паркінс. – Справді так. Зараз панує така думка, що ми можемо його й не знайти. Живого, тобто.

– Який жаль, – промовив Стрейкер безпристрасно.

– Атож-то й воно. Якщо ви раптом щось побачите…

– Я, звичайно, повідомлю ваш офіс, терміново, – знов посміхнувся він своєю крижаною усмішкою.

– От і добре, – сказав Паркінс.

Він відчинив двері і, не ремствуючи, подивився на зливний дощ.

– Ви таки пер’кажіть містеру Барлоу, що я буду радий знайомству.

– Безумовно, я так і зроблю, констеблю Ґіллеспі. Чао.

Паркінс остовпіло озирнувся:

– Чвалом?

Усмішка Стрейкера поширшала:

– Прощавайте, констеблю Ґіллеспі. Це звичайний італійський вираз, що означає «прощавайте».

– О? Ну, кожного дня дізнаєшся чогось такого нового, авжеж? Бувайте.

Він ступив під дощ і причинив за собою двері.

– Для мене він не звичайний, аж ніяк.

Його сигарета намокла. Він відкинув її геть.

У крамниці Стрейкер спостерігав за ним крізь вітринне скло. Він вже не усміхався.

11

Повернувшись до свого офісу в міській управі, він погукав:

– Ноллі? Ти тут, Ноллі?

Жодної відповіді. Паркінс кивнув. Ноллі був хорошим хлопцем, але розуму йому трохи бракувало. Паркінс зняв плащ, розстебнув свої галоші, сів до столу, пошукав телефонний номер у Портлендському довіднику і подзвонив. На іншому кінці взяли слухавку на першому ж гудку.

– ФБР, Портленд, агент Генраген.

– Це Паркінс Ґіллеспі, констебль самоврядного міста Єрусалимове Лігво. У нас тут один хлопчик пропав…

– Так, я пам’ятаю, – чітко проказав Генраген. – Ралф Ґлік. Дев’ять років, чотири фути три дюйми, чорне волосся, сині очі. Що це буде, заява про викрадення особи?

– Нічо’ такого. Ви можете для мене перевірити деяких чоловіків?

Генраген відповів ствердно.

– Перший, це Бенджамін Міерз. М-І-Е-Р-З. Письменник. Написав книжку, яка називається «Дочка Конвея». Двоє інших, вони, так би мовити, зшиті водно. Курт Барлоу. Б-А-Р-Л-О-У. Інший парубок…

– Цей пишеться «Курт» чи «Курдт»? – перепитав Генраген.

G. Everett McCutcheon – очільник факультету англійської мови і літератури в Hampden Academy, старшої школи (9–12 класи) в місті Гемпден, штат Мейн, у якій певний час навчався Стівен Кінг. – Тут і далі прим. перекл.

Повернутися

Old Town – місто в окрузі Пенобскот, штат Мейн, де народилася Табіта Кінг, дружина Стівена Кінга.

Повернутися

George Seferis (Йоргос Сеферіадіс: 1900–1971) – видатний грецький поет, лауреат Нобелівської премії 1963 р.; цитата з його вірша «Повернення вигнанця».

Повернутися

Central Falls – засноване 1675 р. місто (менше 20 тис. мешканців) у найменшому з американських штатів Род-Айленді.

Повернутися

Random House – засноване 1925 р. американське видавництво, найбільше в світі з випуску книжок у м’яких обкладинках.

Повернутися

Monterey – засноване 1770 р. місто на березі океану, культурний центр у Центральній Каліфорнії.

Повернутися

Wolfman Jack (1938–1995) – знаменитий американський радіодіджей з рипучим голосом, програми якого на піку його кар’єри ретранслювалися сотнями радіостанцій на різних континентах.

Повернутися

«Mary Celeste» – знаменитий корабель-привид: американська бригантина, яка 7 листопада 1872 р. з вантажем спирту вийшла з Нью-Йорка на Геную, а 4 грудня була знайдена в Атлантичному океані за 400 миль від Гібралтару; неушкоджене судно рухалося при ясній погоді з запасом їжі й води та цілим вантажем, але без рятувальної шлюпки та без екіпажу й пасажирів, котрі невідомо куди поділися.

Повернутися

Kittery – засноване 1632 р. приморське місто (близько 10 тис. мешканців), привабливе для туристів.

Повернутися

Cumberland – засноване 1821 р. ярмаркове місто (близько 7 тис. мешканців), одне з найбагатших у штаті Мейн.

Повернутися

Ідеться про 28 підлітків, яких протягом 1970–1973 років з допомогою двох поплічників заманив до себе додому, зґвалтував, убив і закопав серійний вбивця на ім’я Дін Корл.

Повернутися

Gates Falls – вигадане Стівеном Кінгом і присутнє в кількох його творах місто, списане ним з реального містечка Лізбон-Фоллз, у школі якого він також навчався.

Повернутися

Цитата з першого розділу роману «The Haunting of Hill House» (1959) авторки психологічних трилерів Shirley Jackson (1916–1965), яка вплинула на стиль Стівена Кінга.

Повернутися

Falmouth – засноване 1718 р. місто (близько 6,5 тис. мешканців) трохи північніше Портленда.

Повернутися

BSA (1919–1972) – британська компанія, свого часу найбільша в світі з виробництва