Джаред Мейсон Даймонд - Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

на кшталт західних. Наприклад, міністр закордонних справ Британії лорд Гренвіль відверто заявив японським переговірникам, що його країна визнаватиме японську «юрисдикцію над британськими підданими (які жили в Японії) у строгій пропорції до того, як японці рухатимуться дорогою прогресу, просвітництва та цивілізації», — в тому сенсі, звісно, в якому розуміли прогрес і цивілізацію самі британці. В підсумку після державного перевороту, здійсненого лідерами Мейдзі, знадобилося 26 років, щоб Японії, нарешті, вдалося змусити Захід переглянути кабальні угоди.

Третій принцип лідерів Мейдзі полягав у тому, щоб визначити, прийняти і модифікувати для кожної сфери життя ту західну модель, яка найбільше відповідала б японським умовам і традиціям. Японія доби Мейдзі всіляко запозичувала різні моделі, особливо британські, німецькі, французькі й американські. Взірцями в різних сферах японського життя стали різні країни: наприклад, новий японський військово-морський флот та армію створили відповідно за взірцями британського військово-морського флоту та німецької армії. З іншого боку, в тій чи іншій конкретній сфері японці часто вдавалися по черзі до різних іноземних запозичень: скажімо, створюючи японський кодекс цивільного права, міністерство юстиції спершу вирішило орієнтуватися на французький досвід і запросило радником французького фахівця-юриста, але потім вирішило взяти на озброєння німецьку модель.

Західні запозичення доби Мейдзі були масштабними, свідомими та плановими. Для запровадження деяких із цих запозичень до Японії запрошували західних фахівців:, західних вчителів як радників з реформування системи освіти, а також знавців німецької конституції, що допомагали японцям реформувати свою конституцію за німецьким зразком. Але більшість запозичень здійснювалися завдяки японським мандрівникам та офіційним особам, які бували в Європі та США. Важливим кроком, здійсненим всього через два роки після того, як уряд Мейдзі остаточно зміцнив свою владу, стала місія Івакури в 1871-1873 роках (фото 3.3). Маючи у своєму складі 50 представників японського уряду, ця місія об'їздила Сполучені Штати й десяток європейських країн, відвідала фабрики та урядові заклади, зустрічалась із президентом США Грантом та провідниками європейських урядів. Зрештою місія опублікувала п'ятитомний звіт з детальним викладенням широкого спектра західних практик у різних сферах суспільного життя. Своєю метою вона оголосила «вибрати з-поміж різних інституцій, притаманних просвіченим країнам, такі, які б найбільше підходили до наших нинішніх умов». Коли 1870 року між Францією та Пруссією спалахнула війна, Японія послала до Європи двох оглядачів, які мали значно вужче завдання: побачити на власні очі, як воюють європейці.

Побічним продуктом цих закордонних подорожей стало те, що лідерами Японії доби Мейдзі зазвичай ставали японці з іноземним досвідом — як в урядуванні, так і в приватній сфері. Наприклад, це можна сказати про двох найвпливовіших молодих людей, які піднялися до найвищих щаблів влади в уряді Мейдзі в 1880-х роках: Іто Хіробумі (відповідав за розробку нової конституції Японії) здійснив кілька тривалих візитів до Європи, а Ямаґата Арітомо (надалі став прем'єр-міністром) вивчав військову справу в Німеччині. Годаї Томоацу скористався своїм європейським досвідом, щоб стати головою торгової палати в Осаці, а також японським підприємцем в галузях залізниць та копалень, тоді як Шібусава Ейчі (фінансовий інспектор японської місії 1867 року в Парижі) продовжив працювати в фінансово-бізнесовій сфері, розвиваючи японську банківську систему та текстильну промисловість. Для того щоб зробити ці масштабні запозичення більш прийнятними для японських традиціоналістів, західні інновації в Японії доби Мейдзі часто подавалися не як щось абсолютно нове, а як повернення до старих японських традицій. Наприклад, коли сам імператор пропагував у 1889 році першу конституцію Японії, змодельовану, головним чином, із конституції Німеччини, то в своїй промові власне сходження на трон він охарактеризував як «наслідування по прямій лінії предків, яка не переривалася віками», і «правом суверенності держави, яку ми успадкували від наших Великих Попередників». За аналогією до цього, нові ритуали, придумані для імператорського двору під час доби Мейдзі, проголошувалися стародавніми монаршими ритуалами.

Така подача інновацій як начебто забутих традицій (феноменом «винайдених традицій» часто користувалися новатори не лише в Японії, а й в інших країнах) сприяла тому, що лідерам Мейдзі вдалося успішно запровадити радикальні зміни. Жорстока реальність полягала в тому, що ці лідери, перебравши владу в 1868 році, опинилися в небезпечній ситуації. Над Японією нависла загроза нападу іноземних держав, загроза громадянської війни між прихильниками бакуфу та його супротивниками, а також небезпека бунтів, які вчиняли соціальні прошарки, що ризикували втратити свій колишній вплив і високий соціальний статус. І дійсно, скасування самурайських привілеїв призвело до кількох повстань, з яких найсерйознішим було повстання 1877 року в князівстві Сацума. В 1870-х роках періодично спалахували збройні повстання селян. Але спротив реформам Мейдзі виявився не таким затятим і жорстоким, як можна було б подумати. Лідери Мейдзі виявили неабияку вправність, підкуповуючи й кооптуючи своїх фактичних чи потенційних опонентів або йдучи з ними на примирення. Наприклад, Еномото Такеакі, адмірала військово-морського флоту, який воював на Хоккайдо з військами Мейдзі до 1869 року, насамкінець було прийнято до когорти лідерів Мейдзі як посла і члена кабінету міністрів.

-

Далі мова піде про те, які ж вибіркові зміни насправді були впроваджені в Японії періоду Мейдзі. Ці зміни зачепили більшість сфер японського життя: мистецтво, манеру вдягатися, внутрішню політику, економіку, освітню сферу, роль імператора, феодалізм, закордонну політику, систему урядування, зачіски, право, військову справу, суспільство та технології. Найбільш нагальними змінами, втіленими або започаткованими в перших кілька років доби Мейдзі, стали новації, спрямовані на створення сучасної національної армії, скасування феодалізму, започаткування загальнонаціональної системи освіти, а також забезпечення державних доходів через реформу податкової системи. Потім увага лідерів Японії змістилася до реформування правових кодексів, розробки конституції, закордонної експансії та скасування кабальних угод. Проявляючи увагу до нагальних практичних справ, лідери доби Мейдзі паралельно почали займатися такою проблемою, як створення чіткої та зрозумілої ідеології, щоб забезпечити собі підтримку японських громадян.

Військова реформа розпочалася із придбання сучасного західного спорядження, залучення французьких і німецьких офіцерів до підготовки армії та (надалі) експериментів із французькими та британськими моделями розвитку сучасного японського військово-морського флоту. Результат демонструє уміння лідерів Мейдзі вибрати найкращий закордонний приклад: замість того, щоб розглядати військо лише якоїсь однієї країни як модель для всіх сфер японської військової потуги, Японія в кінцевому підсумку створила свою армію за німецькою подобою, але взірцем для свого військово-морського флоту обрала військово-морські сили Британії (бо на кінець XIX століття найсильнішу армію мала Німеччина, а найсильніший військово-морський флот — Британія). Наведу один приклад: забажавши навчитися будувати швидкохідні військові кораблі під назвою «ударні крейсери», вперше створені у Британії, Японія замовила британським кораблебудівникам проектування і будівництво першого в Японії ударного крейсера, а потім використала його як зразок