Карл Брукнер - Золотий фараон

сер, — додав Картер. — Здебільша то літні люди. Але наші бригадири швидко навчать їх усього. Я дістав будівельні матеріали. Сподіваюсь, їх незабаром привезуть, і я звелю негайно спорудити новий склад.

У кумедному відчаї Карнарвон потер собі щоку.

— Ви гадаєте пробути тут кілька років? — спитав він.

Картер здивовано глянув на нього:

— Якщо ми хочемо знайти Тутанхамонову гробницю, то доведеться зостатися тут на деякий час, мілорде! У мене тепер новий план. Уявімо собі трикутник, що його утворюють гробниці Рамсеса Другого, Меренптаха та Рамсеса Шостого…

Він розповідав, широко жестикулюючи, визначав межі трикутника і загрібав повітря руками, аби показати, які пагорби з каміння й щебеню треба вивезти. Він намірявся тепер копати аж до скелястого грунту,

Що далі Картер пояснював, то заклопотаніше ставало обличчя в Карнарвона. Щоб здійснити Картерів задум, треба вивезти звідси тисячі тонн каміння й щебеню. Вигляд цієї частини долини геть зміниться. До того Картер надумав будувати залізницю, щоб вивозити оте каміння.

— Послухайте-но, Картере! — урвав Карнарвон його розповідь. Трохи помовчав, міркуючи, як висловити думку, щоб не образити Картера, запаленого своєю ідеєю. — Отже, справа в тому… я… авжеж, я повинен вам щиро сказати, якої думки про ваш план. Я людина більш-менш заможна, але… але і в мене не стане грошей знищити ці гори.

Він чекав, що Картер злякається чи принаймні розгубиться.

Та нічого такого не сталося. Картер тільки всміхнувся, наче дитина, в якої дорослий чоловік напівжартома забрав іграшку, але дитина знає, що він неодмінно її поверне.

— Ви кажете про гроші, сер, — почав він, усе ще весело всміхаючись. — Чого парті гроші, коли ми знайдемо незайману фараонову гробницю! Подумайте, сер, яке величезне значення це мало б для археології. Ще ніколи — наскільки сягає пам'ять людства — ніхто не знаходив такої гробниці. Ми знаємо тільки з рельєфів на колонах і стінах храмів, які речі клали давні єгиптяни своїм небіжчикам у гробниці. Та який вигляд мають ті речі насправді, ми можем тільки припускати. Як цікаво побачити їх!..

Картер замріяно оглянув пагорби і нараз простяг руку:

— Десь тут, під цим камінням, схована гробниця. Я відчуваю це. Вже десятки років якийсь голос підказує мені: «Шукай далі! Не припиняй роботи. Ти знайдеш гробницю, якщо в це віритимеш».

ПЕРША ЗНАХІДКА

Знесилений Ахмед упав на каміння. З самісінького ранку він ще не відпочивав і хвилини: допомагав насипати щебінь у коші, бігав по дошки, щоб зробити з них кладки, лагодив інструмент і навчав невправних робітників, як з ним поводитися. Там зламався держак в лопати і треба приладнати новий, тут доводиться підганяти ледачих, а ще десь потребують його поради, як зрушити великі брили.

— Розбивайте їх на частини! Довбайте брили! — крикнув він робітникам, але ті безтямно втупилися в нього, і він перший схопив лом.

Тож Ахмед дуже втомився.

Чиясь рука лягла йому на плече. Позаду стояв шеф. Гургар послужливо був схопився, та Картер притис його до місця і сказав тутешньою говіркою:

— Ахмеде, фелахи ремствують. Ти забагато від них вимагаєш. Вони люди немолоді й не витримають, якщо ти примусиш їх так працювати.

Гургар простяг руку до Картера:

— Не гнівайся на свого слугу, але ти теж уже чоловік немолодий, а працюєш як буйвол. Хай аллах дарує тобі десять тисяч років життя, однак поглянь на себе в люстерко!. Ти так скощавів, що став схожий на мумію, поховану в піску пустелі.

Неуважно, якось мимохіть Картер помацав свої запалі щоки.

— Я ж не фелах, Ахмеде. Я взяв на себе велику відповідальність. Лорд Карнарвон знову поїхав до Англії, і я поклав собі до його повернення — через рік узимку — дістати якийсь доказ того, що Тутанхамонова гробниця має бути десь тут, поблизу.

Кажучи це, він перебігав очима простір між гробницями фараонів Рамсеса Шостого і Меренптаха. Тоді знову глянув на Гургара, що стояв, пересипаючи камінці між пальцями.

Нараз Гургар підвів голову.

— Ти так віриш у цю гробницю, ніби сам аллах упевнив тебе, що знайдеш її.

— А хіба ти, Ахмеде, в це не віриш? — здивовано спитав Картер.

Єгиптянин стенув плечима, не зводячи очей з камінців, що пересипав у руці.

— Я ніколи не брехав тобі, пане, тож скажу свою думку: у тебе в голові скупчилася мудрість тисячі книжок, та в якій з-поміж них написано, що Тутанхамонова гробниця має бути саме тут, де ми риємо?

— Це підказує мені власний розум, Ахмеде. Вже багато років тут знаходять речі, що свідчать саме про це. Якщо Тутанхамонова гробниця взагалі існує, то вона має бути десь тут, поблизу. Метрів за п'ять під щебенем, а може й менше.

— То мої люди повинні працювати ще швидше, бо поки ми дістанемося грунту долини, промине не менше двох років.

Гургар хотів іще щось додати, але неподалік хтось голосно загукав. Бригадир Хад Гасан збуджено махав руками. Він стояв перед гуртом робітників і показував на землю.

— Він щось знайшов! — крикнув Ахмед, схопився і побіг до них.

Картер, що не міг встигнути за Ахмедом, побачив, як він і Гасан нахилилися й почали гребтися в землі. Коли Картер нарешті добіг, обидва простягли до нього руки. На долонях у них лежали видовжені гострі камінці.

Гасан закричав так радісно, наче знайшов принаймні царську корону:

— Я перший побачив їх, пане! Мої люди хотіли вже кинути їх до коша. Але колись ти пояснив мені, що воно таке, і я запам'ятав.

Картер насилу приховав своє розчарування. Гасан знайшов остракони, вапнякові скалки, що ними користувалися в Давньому Єгипті як грифелями — ними писали й малювали. Однак знахідка свідчила про те, що в давнину тут була майстерня каменяра, — він, можливо, складав план побудови якоїсь гробниці. Картер, наче граючись, важив грифелі на долонях і оглядав навкруги землю.

Гургар простежив за поглядом свого шефа, тоді поторгав його за плече:

— Дозволь мені, пане, відгадати твої думки. Ти дивишся на вхід до гробниці фараона Рамсеса, котрого звеш Шостим. Чи не гадаєш ти, що майстер-будівничий, який зводив цю гробницю, креслив тут грифелями, які знайшов у землі Гасан?

Картер кивнув.

— Так, цілком вірогідно. Сподіваюся, що коли ми копатимемо глибше, то ще знайдемо те, чим користалися при будові Рамсесової гробниці.

ДИВНА КАМ'ЯНА БРИЛА

Хад Гасан кинув останню лопату щебеню до коша, що тримав фелах, і стомлено схилився на держак. Поруч нього копали Ахмед Гургар та Абделад Ахмед. Останній потряс головою, струшуючи а чола краплинки поту, і почав роздивлятися мозолі на долонях. Завваживши, що поруч нього