Карл Брукнер - Золотий фараон

довідатись, як за давніх часів ховали фараонів. Він, Картер, став тим обранцем, кому випало щастя відкрити перший саркофаг, другий, третій, четвертий. І тепер він не міг приховати свого відкриття. Не міг і не хотів.

Ці дива були надто величні. Він повинен подивитись останній.

Його пальці стисли край полотнини, повільно потягли її геть.

Очі в Картера широко розплющилися.

У неземній красі лежав перед ним бог із щирого золота! Обличчя не було маскою. Викута із суцільного золота постать була прикрашена витонченими візерунками, а нижню частину тулуба обіймали крилаті богині.

Який незрівнянний витвір мистецтва! Хіба існують на світі слова, здатні відтворити таку красу?

Здавалося, навіть час затамував подих.

Ледь чутний шемріт голосів долинув до Картера. Він одірвав очі від золотого бога і побачив перед собою обличчя робітників, що чекали його знаку.

Восьмеро чоловіків підняли золотий вантаж.

Чи не було серед них когось на ім'я Менафт?

Картер провів по обличчю рукою.

Менафт… Чи жив він насправді?

Чи його звали якось інакше?

Ніхто і ніколи про це не довідається.