Роберт Льюїс Стівенсон - Острів Скарбів

– От що я думаю про вас, – крикнув він, плюнувши в джерело. – Не мине й години, як я питиму ром у вашому блокгаузі. Смійтеся, смійтеся! Не мине й години, як вам стане не до сміху. Не раджу будь-кому з вас живцем потрапляти до нас в руки!

Без упину обсипаючи нас лайкою, Сильвер зашкутильгав по піску й після декількох невдалих спроб переліз, нарешті, за допомогою свого супутника з білим прапором через частокіл і поспіхом зник у лісі.

Розділ XXI

Атака

Тільки-но Сильвер зник, капітан, що ані на мить не спускав із нього очей, повернувся до блокгауза й, побачивши, що на чатах стоїть лише Ґрей, розлютився.

– На місце! – заревів він, і ми негайно кинулися до бійниць. – Ґрею, – додав він, – я впишу твоє ім’я у вахтовий журнал. Ти виконав свій обов’язок, як справжній моряк. Містере Трелоні, мене дивує ваша поведінка, сер! Лікарю, хіба ви не носили військовий мундир! Якщо ви так виконували свою службу при Фонтенуа, то краще б вам було залишатися вдома!

Лікарів загін став біля бійниць, а решта заходилися заряджати мушкети. Обличчя у всіх розпашіли, і збентеження охопило увесь наш табір.

Капітан подивився на нас мовчки, а потім знову заговорив:

– Друзі! Я дав, так би мовити, залп із всіх гармат по Сильверу й навмисно розлютив його. Не мине й години, сказав він, як на нас вчинять напад. Їх більше, ніж нас, але ми триматимемо бій під прикриттям. Хвилину тому я б сказав, що в нас є дисципліна. Я не маю сумніву, що ми розіб’ємо їх, якщо триматимемося як годиться.

Він походив між нами й сказав, що все гаразд.

Дві короткі стіни блокгауза, східна і західна, мали тільки по дві бійниці, південна, де був ґанок, – теж дві й північна – п’ять. На сімох ми мали двадцять мушкетів. Поскладавши дрова в чотири штабелі, ми зверху поклали по чотири заряджених мушкети, бойові припаси й кортики.

– Загасіть вогонь, – наказав капітан, – холод минув, а дим тільки їсть очі.

Містер Трелоні витяг назовні чавунні ґрати й розкидав по піску вугілля.

– Гокінс ще не снідав, – завважив капітан. – Гокінсе, забирай свою порцію і їж на чатах. Тільки хутко! У нас обмаль часу. Гантере, роздай усім грог!

Поки ми виконували накази, капітан швидко обмірковував план захисту.

– Лікарю, ви станете біля дверей. Спостерігайте, але не потикайтеся. Тримаєтеся усередині й стріляйте через ґанок. Гантере, стань на східному боці, ось тут! Джойс – на західному, а ви, містере Трелоні, як кращий стрілець, разом із Ґреєм станьте на північному боці, де п’ять бійниць. Звідси йтиме найбільша небезпека. Якщо вони підійдуть до блокгауза й стрілятимуть у ці бійниці, кепські наші справи. Гокінсе, ані вас, ані мене не назвеш вправним стрільцем, тому ми заряджатимемо мушкети й допомагатимемо, якщо буде потрібно.

Капітан мав рацію: холод незабаром минув. Тільки– но сонце зависло над верхівками дерев, прийшла спека і туман зник. Пісок став розпеченим, а на колодах блокгауза проступила розтоплена смола. Ми поскидали камзоли, розстебнули коміри сорочок і засукали рукави аж до плечей. Кожен стояв на своєму місці й нудився від спеки й очікування. Так минула година.

– Чорт забирай! – вилаявся капітан. – Я вже знудився. Ґрею, насвистай якої-небудь пісеньки.

І цієї миті ми завважили перші приготування до атаки.

– Із вашого дозволу, сер, – озвався раптом Джойс, – чи мушу я стріляти, якщо побачу кого-небудь?

– Звісно. Адже я ж вам говорив.

– Слухаю, сер, – відповів, як і раніше, незворушно Джойс.

Хоча ще нічого не сталося, питання Джойса змусило всіх пильнувати. Стрільці тримали мушкети напоготові, а капітан стояв посеред блокгауза, стиснувши губи й насупивши брови. Так минуло кілька хвилин. Раптом Джойс підняв мушкет і вистрілив. У відповідь на його постріл з лісу затріщали залпи.

Кілька куль поцілило в колоди блокгауза, але жодна не потрапила всередину. Коли пороховий дим розсіявся, навколо частоколу й у лісі, як і раніше, було тихо й безлюдно, жодної ознаки присутності ворога. Як ми не придивлялися, – не вловили ні зблиску мушкетів, ні коливання гілля у хащах.

– Поцілив у кого-небудь? – запитав капітан.

– Ні, сер, – відповів Джойс. – Думаю, що ні.

– Найкраще все-таки говорити правду, – буркнув капітан Смоллетт. – Зарядіть його рушницю, Гокінсе. Скільки пострілів було з вашого боку, лікарю?

– Можу сказати точно, – відповів лікар Лівсі, – три постріли. Я бачив три вогники: два поруч й один подалі на захід.

– Три! – повторив капітан. – А скільки з вашого, містере Трелоні?

Відповідь була суперечлива. Сквайр нарахував сім пострілів, а Ґрей – вісім чи дев’ять. Із західного та східного боків пролунало лише по одному пострілу. Очевидно, атаку слід очікувати з півночі, а обстріл з інших боків мав на меті відволікти увагу. Однак капітан Смоллетт не змінив своїх наказів.

– Якщо піратам удасться перелізти через частокіл, – сказав він, – вони матимуть нагоду захопити порожні бійниці й перестріляти нас усіх, як пацюків, у блокгаузі.

Утім, нам не дали багато часу на міркування. Зненацька з північного боку лісу вигулькнули з лементом кілька піратів і кинулися до частоколу. З хащі знову гримнули постріли й одна куля, влетівши у двері, розтрощила лікарів мушкет.

Нападники швидко, як мавпи, полізли через огорожу. Сквайр і Ґрей вистрілили по два рази. Троє піратів упало: один – усередину, двоє – назовні. Утім, один із них, мабуть, упав більше з переляку, бо за мить підхопився й зник у лісі.

Двоє лежали на землі, один утік, а четверо без перешкод перелізли через частокіл. Ще сім чи вісім піратів, що засіли в хащі, мали, мабуть, по кілька мушкетів, бо безупинно обстрілювали блокгауз, хоча й шкоди нам з того не було ніякої.

Четверо нападників, підбадьорені лементом товаришів із лісу, кинулися з криком до блокгауза. Усі постріли по них не втрапили в ціль через те, що стрілки наші дуже квапилися. За мить четверо піратів напали на нас.

Голова боцмана Джоба Ендерсона з’явилася в середній бійниці.

– Бий їх! Бий їх! – гримав він несамовито.

А інший пірат через бійницю вже вихопив мушкет у Гантера й так зацідив йому, що бідолаха без тями впав на підлогу. Третій пірат оббіг навколо блокгауза, вискочив біля дверей і з кортиком кинувся на лікаря.

Нам було непереливки. Раніше ми стріляли з прикриття по нападниках, а тепер мали битися з ними врукопаш.

Блокгауз сповнився пороховим димом, і