Андрій Касьянюк - Химерники. Влада народу, Андрій Касьянюк

Тут парубок згадав про обозного. Різко обернувся до нього.

Той стояв здивований. І парубочими словами, і його поведінкою.

«Якщо він щось скаже?! Треба попросити його мовчати про нашу розмову!»

Чіпка розплющив рота… а потім заплющив його.

Певно, якісь крихти честі та гордості все ще залишалися в ньому, тому він просто обернувся до міста, поклав руки на парапет, та повільно задихав.

Спадкоємець гетьмана хотів відчути ще хоч краплю умовного спокою ночі.

Тим часом кроки припинилися. Світлу ззаду побільшало.

– Гетьмане, – подивившись убік, генеральний обозний трохи нахилив голову у вітанні.

Парубок теж обернувся. З меланхолічністю. З порожнечею усередині. І подивився на батька.

– Чіпку, йди за мною. Тобі це буде корисно.