Ліліт Вайсс - Між рядками наших сердець, Ліліт Вайсс
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тижні проходили швидко, і Єва потроху почала звикати до нової реальності без Марка поруч. Вони підтримували зв'язок через повідомлення, дзвінки та відеочати, але все одно відстань між ними ставала все відчутнішою. Іноді, коли Єва прокидалася вранці або поверталася додому після школи, їй хотілося побачити його тут, поряд, з його тихою посмішкою та щирими розмовами. Але реальність була іншою, і вона змушена була адаптуватися.
Здавалося, що зв’язок між ними ніколи не переривається, і хоча вони обидва розуміли, що відстань може стати випробуванням для їхніх стосунків, вони обидва намагалися триматися за ті моменти, коли були разом. Це був новий етап їхнього життя, і вони намагалися зробити все, щоб він не став перешкодою.
Одного вечора, коли Єва сиділа в кімнаті і переглядала старі фотографії, її телефон зазвучав. Це був Марк.
“Я так скучив за тобою, Єво. Як ти там? Все гаразд?”
Від цього простого повідомлення Єва відчула, як знову в серці виникає тепло. Вони писали один одному майже кожен день, але коли отримувала такі повідомлення, то розуміла, наскільки йому не вистачає її. Тому вона відразу відповіла:
“Я теж скучаю, Марк. Все нормально, але дуже важко без тебе. Як ти там? Чи адаптувався?”
“Адаптуюсь... але це не так легко. Іноді відчуваю себе зовсім самотнім тут. Тут багато нового, але без тебе все здається менш яскравим.”
Єва посміхнулася, хоча в її серці була сумна усмішка. Вона розуміла, як йому важко. І хоча вони намагалися триматися, усвідомлення, що розлука була неминучою, не зникало.
“Ми це переживемо. Просто треба більше часу. Пам’ятаєш, як ми завжди говорили про майбутнє? Я вірю, що все вийде. Ми знайдемо свій шлях, навіть через відстань.”
“Так. Я вірю в це. Коли повернуся додому, ми обов’язково зустрінемось. Я тобі обіцяю.”
Єва прочитала ці слова, і її серце відчуло легке хвилювання. Вона вірила в його слова, навіть якщо вони були лише обіцянками на відстані. Вона знала, що ці слова були щирими, і це давало їй сили продовжувати.
Наступного дня Єва вирушила до школи, відчуваючи, що кожен день стає трохи легшим. Вона продовжувала жити своїм життям, займаючись улюбленими справами, зустрічаючись з друзями, але іноді відчувала порожнечу. Порожнечу, яку залишав від’їзд Марка. Вони обидва розуміли, що життя рухається вперед, і хоча це було важко, вони намагалися зробити все можливе, щоб не забути один одного.
Однак одного дня, після уроків, коли Єва поверталася додому, її телефон вибухнув від кількох повідомлень. Всі вони були від Марка.
“Єво, я дуже хочу побачити тебе. Я вирішив, що я приїду на вихідні. Чи можемо ми зустрітися? Я знаю, що це може бути складно, але я хочу побачити тебе.”
Єва не могла повірити своїм очам. Вона не очікувала, що він приїде так скоро, але це було те, що їй було потрібно. Вона швидко відповіла:
“Ти серйозно? Це неймовірно! Я буду рада побачити тебе.”
Її серце затрепетало від цієї новини. Вона навіть не знала, як реагувати, але відчувала, що це було правильно. Вони мали потребу в зустрічі, і це стало можливим.
Протягом наступних днів Єва була в передчутті. Всі її думки були зайняті тільки однією ідеєю — побачити Марка. Це були її перші кроки до того, щоб знову відчути, що їхня любов не вмирає, а тільки росте.
Коли Марк приїхав, все стало на свої місця. Вони зустрілися на вокзалі, і Єва побігла до нього, обіймаючи його так сильно, як тільки могла. Ці кілька хвилин були такими важливими для них обох.
"Ти виглядаєш так, наче не змінилася," — сказав він, обіймаючи її.
"І ти теж," — відповіла вона з усмішкою. "Але я відчуваю, що змінилася... хоч не багато."
Вони провели ці вихідні разом, гуляючи містом, обговорюючи новини, сміючись і згадуючи найкращі моменти, проведені разом. Це була їхня маленька перемога, доказ того, що навіть на відстані вони змогли зберегти свою зв'язок. І хоча вони обидва розуміли, що їхні шляхи можуть виявитися різними, цей час, проведений разом, був для них дуже важливим.
Відстань більше не здавалася такою страшною. Вони знали, що зможуть пройти через це разом, підтримуючи один одного і навіть в найскладніші моменти. І в цей момент, коли вони стояли разом, тримаючись за руки, Єва розуміла, що їхнє кохання буде живим, незалежно від того, куди їх віднесе життя.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між рядками наших сердець, Ліліт Вайсс», після закриття браузера.
