Колектив авторів - Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Відомі підвіски із різців благородного оленя і бобра з Сюрені І та підвіска з фрагменту ведмежої щелепи з іклом з Гінців (рис. 16, 5). Цікаві підвіски з бивня мамонта, котрі імітують атрофовані ікла північного оленя. На багатьох пам’ятках трапляються просвердлені викопні морські черепашки, які походять із стародавніх відкладів півдня України та Чорноморського узбережжя: Мізин (Десна); Кайстрова Балка, Дубова Балка, Осокорівка (Надпоріжжя); Амвросіївка (Донбас); Сюрень І (Крим); Молодове V (Подністров’я). Численні знаряддя праці та побутові предмети з кістки, бивня і рогу мають гравірований орнамент. На окремих ділянках поселень простежено місця виготовлення кістяних прикрас, зокрема розчленування щелеп хижаків та вирізання зубів (наприклад, “косторізна майстерня” з четвертого господарсько-побутового комплексу Межиріча).

Останніми роками виявлено фактичні джерела, які дають можливість простежити появу в пізньому палеоліті архітектури як специфічного виду діяльності людини та розглядати її в контексті первісного мистецтва. Ознаки архітектури простежуються на четвертому житлі Межиріцького поселення.

Залишки житла представлені скупченням кісток мамонтів у формі видовженого овалу розмірами 5,8 х 4,6 м. Довга вісь скупчення орієнтована із заходу на схід. Висота скупчення 0,6 м над рівнем давньої поверхні.

Це скупчення — четверте на площі Межиріцького поселення являє собою розвал споруди, основним матеріалом конструкції якої були кістки мамонта. Ця споруда відрізняється від попередніх характером зовнішньої обкладки. В першій споруді вона складалась в основному з нижніх щелеп, які вставлялися одна в одну, утворюючи “сосенки”. Зовнішній бік другого житла був обкладений виключно трубчастими кістками. В північному секторі третього житла виділяється група трубчастих кісток, укладених у формі трьох концентричних дуг.

У зовнішній обкладці нового житла є черепи, нижні щелепи, трубчасті та плоскі кістки (лопатки, тазові). Таким чином, у ній наявні елементи конструкції всіх попередніх жител.

Найхарактернішими особливостями четвертого житла є чітко виражені симетрія і ритміка в розташуванні кісток зовнішньої обкладки. Ефектну симетричну групу складають нижні щелепи із західної сторони споруди (рис. 22, III). В центрі групи — велика нижня щелепа, встановлена підборіддям догори. Праворуч і ліворуч від неї — по дві колонки нижніх щелеп, вміщених одна в одну підборіддям донизу (“сосенкою”), ліворуч — по три щелепи в колонці, праворуч — по дві.

Праворуч від цієї групи (з південно-західного боку споруди) розташована друга симетрична композиція, центром якої є череп молодого мамонта, встановлений бивнями догори (рис. 22, І). Ліворуч від нього послідовно розміщені: лопатка — лопатка — тазова. Праворуч — аналогічна серія: лопатка — лопатка — тазова. В цій групі добре простежується порядок укладання кісток — справа ліворуч (проти часової стрілки) — таким чином, що кожна наступна кістка частково перекриває попередню.

Ліворуч від симетричної групи нижніх щелеп (з північно-західного боку споруди) розташована ритмічна група кісток (рис. 22, II), в якій чергуються череп — колонка хребців — череп — колонка хребців — череп.

Рис. 22. Симетричні та ритмічні групи кісток мамонта в стінах четвертого Межиріцького житла:

I — симетрична група: в центрі — череп молодого мамонта бивнями догори (4); ліворуч — лопатка (3), лопатка (2), тазова кістка (І); праворуч — лопатка (5), лопатка (б), тазова кістка (7);

II — ритмічна група: череп бивнями донизу (І), колонка хребців (2), череп (3), колонка хребців (4), череп (5); III — симетрична група з нижніх щелеп: у центрі — велика щелепа підборіддям догори (3); ліворуч — дві колонки з щелеп підборіддям донизу (І, 2); праворуч — дві колонки з щелеп підборіддям донизу (4, 5).

Симетрія в розташуванні кісток зовнішньої обкладки простежується не тільки по окремих ділянках периметру споруди, а й по всій окружності. Таким чином, однакові групи кісток розташовані на протилежних боках споруди і протистоять одна одній. У східній половині скупчення по лінії північ-південь одна одній протистоять дві групи трубчастих кісток. Причому праворуч від кожної з груп трубчастих кісток послідовно розташовані череп та дві плоскі кістки (рис. 23).

Рис. 23. Подібні групи кісток з південного та північного боків житла:

І — південна група: трубчасті кістки (1), череп (2), дві плоскі кістки (3, 4); II — північна група: трубчасті кістки (2), череп (2), дві плоскі кістки (3, 4).

За межами житла по лінії схід-захід у горизонтальній площі лежать два великих бивні, опуклою стороною в бік житла на відстані 1,2—1,7 м від нього. Обидва бивні пов’язані з зовнішніми ділянками господарських ям.

Основні напрями дослідження жител “з кісток мамонтів” спрямовувалися досі на вивчення функцій кісток як будівельного матеріалу, для чого пропонувалися графічні, макетні й натурні реконструкції з метою встановлення місця початкового положення окремих кісток у стінах і на покрівлі споруд. У даному випадку найбільший інтерес у четвертому Межиріцькому житлі становлять симетричні і ритмічні групи кісток, які простежені в його конструкції. Значення такої симетрії і ритміки, ймовірно, розрізняється залежно від місця її розташування. Вона може мати естетичний характер або зумовлюватися виробничими чинниками. Наприклад, з південного і північного боку споруди розташовані виробничі центри, які корелюються з групами трубчастих кісток.

Культові і світоглядні аспекти використання четвертого Межиріцького житла ще потребують подальшого вивчення та інтерпретації. Водночас вони є тим необхідним фоном, на якому можна розглядати доступніші розумінню естетичні аспекти використання залишків мисливської здобичі у житті палеолітичної людини.

Ритміка і симетрія в положенні кісток зовнішньої обкладки не зв’язані з несучою та покровною функцією кісток як будівельного матеріалу, але свідчать про архітектурну фантазію стародавньої людини та її естетичні смаки. Канони класичної архітектури передбачають, щоб кожна споруда відповідала трьом вимогам: користь, міцність, краса. До цього часу основним напрямом у вивченні палеолітичних споруд був аналіз утилітарних та інженерних аспектів. Тепер ми можемо казати також про естетичні аспекти у житлобудівництві палеолітичної людини. На цій підставі можна дійти висновку про те, що архітектура як самостійний вид людської діяльності існує вже з пізнього палеоліту.

З палеолітичними житлами пов’язані також джерела вивчення музичної творчості палеолітичної людини. Широко відома інтерпретація С. М. Бібіковим одного з жител Мізинського поселення, дослідженого І. Г. Шовкоплясом, у вигляді дому, який було пристосовано до культових дій. У ньому збереглися згадані вище розписані червоною вохрою кістки мамонта, які використовували як ударні музичні інструменти (рис. 21), а також атрибут ритуальних танців — шумовий браслет. Тут було знайдено велику кількість вохри — звичайного компоненту культу палеолітичної людини. Колективні обрядові дії тоді мали синкретичний характер примітивних лицедійств, які природньо об’єднували пантоміму, танок, спів, музику.

Мізинський ансамбль — не єдине свідчення музичного мистецтва стародавньої людини. В Подністров’ї (Молодове І