Марті - Тіні Системи 2, Марті

Розповідь від Антона 

Він зупинився біля покинутої будівлі, вдивляючись у темні вікна. Здавалося, ніби вона була мертвою, але Антон знав — це лише ілюзія. Всередині, у тіні, хтось ховався. 

Він зробив крок уперед. 

— Я знав, що ти прийдеш, — пролунав голос із темряви. 

Антон не здивувався. 

— Ти ж сам цього хотів. 

Фігура відірвалася від стіни, виходячи на слабке світло ліхтаря. Чоловік у чорному плащі, очі холодні, майже мертві. 

— Ти вже зробив свій вибір? 

Антон посміхнувся. 

— А якщо ні? 

Чоловік нахилив голову. 

— Тоді тобі варто поквапитися. Часу майже не залишилося. 

Антон не відразу відповів. Він дивився на нього, намагаючись прочитати його справжні наміри. 

— Ти теж чекаєш фіналу? 

Чоловік кивнув. 

— І я хочу знати, чи вартий ти того, щоб його побачити. 

Антон зробив ще один крок. 

— Перевір.


--- 

Розповідь від Кіри 

Кіра сиділа на підлозі, спершись спиною на холодну стіну. Її руки лежали на колінах, але вона не відчувала їх ваги. 

Їй здавалося, що вона стає привидом. 

Ліна ходила колами, її нерви були на межі. 

— Ми не можемо просто чекати, — пробурмотіла вона. 

Кіра не відповіла. 

— Він повернеться, — Ліна зупинилася і подивилася на неї. — І тоді що? 

Кіра підняла голову. 

— Тоді я запитаю, навіщо. 

Ліна ошелешено глянула на неї. 

— Запитаєш?! Кіро, він убив наших людей! 

Кіра зустріла її погляд, холодний і твердий. 

— Я знаю. 

Ліна глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися. 

— Ти… ти вже не та, що раніше. 

Кіра відвела погляд. 

— Можливо, я ніколи нею і не була. 

Ліна мовчала, а потім просто вийшла. 

Кіра залишилася наодинці зі своїми думками. 

Вона знала, що скоро все зміниться. 

І вона була не впевнена, чи переживе це.