С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

— Мені треба в місто, — коли Шакс в черговий раз наблизився поправити поставу, від теплої руки по спині розповзались дрижаки. Надто вже на грані відчувалися чоловічі дотики.

— Якщо ніхто не помер…, — Муровскі притиснувся ближче, корегуючи стійку, —  Ноги трохи зігни і плечі розслаб. Отак краще, — відсторонюватись він не поспішав, а після кількох пострілів продовжив:

— Тебе не випустять, Теа. Вказівка Головного. Плечі розслаб, кажу, — гарячі руки опустились на трапецієподібнні м’язи. Моє тіло більше надувало пластилін. — О, так вже краще. Тобі б моторику відпрацювати. Коротше, ця вказівка всіх новачків стосується. Керівництво боїться, щоб історія з пурпуром не просочилась в мережу.

Зосередитьсь, коли він так близько, не вдавалося і після кількох невдалих спроб, я відклала зброю. Виходити на зв’язок з Анітою безпосередньо звідси, надто ризиковано. Не виключено, що активність комунікаторів моніториться. Попадусь на якійсь дрібниці, і мені не вагаючись вкажуть на двері. Ще й копняка для прискорення дадуть.

Шакс, відстрілявшись, підійшов до монітору, порівнюючи наші результати.

— Мені здається, три роки тому у тебе краще виходило, — насупився. — В тир не ходила? Я так і думав. Про рукопашний навіть не питаю. Теарро Магді, чим ти займалась, крім різання гуманоїдів?

Дійсно, чим? Чого я досягла в своєму житті?

Казки обманюють.

Я завжди думала, що дітворі розповідають хороші історії, щоб посіяти в маленьких серцях добре і світле. Ніщо не мотивує більше, ніж віра в перемогу добра. Жаль тільки, про тих, хто залишився в тіні, казок не складають.

Навіщо? Вони ж без щасливого кінця.

Як би я себе поводила, знаючи, що цей шлях виявиться хибним?

Амбіції, плани, мрії… Кому вони потрібні, крім мене? Батькам? У них вдома ще троє ротів, яким потрібна їжа, одяг, освіта, житло. Ан-Лін? Її всесвіт обертається навколо дитини. Можливо, його батько виховав би хлопця краще і дав йому більше, ніж матір, звихнута на запаху м’яти.

Відчуття власної бракованості роз’їдало зсередини. Щоб б змінилось, якби я не прийшла сюди і не погодилась на пропозицію ЗОХІ? Може, краще було б попросити в них грошей? Моє мовчання можна оцінити дорого, впевнена, ЗОХІ б зам’яли цю історію про маніпуляції з рейтингом. Але ж ні, захотілось посидіти на двох стільцях. Не опинитися б у підсумку на холодній підлозі. Саме час змиритися, що не всі герої потрапляють у Лігу щасливих казок.

Я скривила носа від запаху вихлопів.

— Вибач, це був дурний жарт. У тебе щось трапилось? — стурбований Шакс, зачинив вікна, відгороджуючи нас від вуличного шуму.

Тільки не плач перед ним, Теа. Скоро все скінчиться.

— Мені потрібно в місто, Шакс. І так, щоб менше хто знав.