Джейн Б. Бурка - Прокрастинація

поводяться та почуваються інші люди, у нашому мозку активізуються ті самі нейрони, які активні у їхньому.[94] Далі і далі стає ясно, що стан мозку однієї людини впливає на те, що відбувається в мозку іншої людини. Це означає, що ті, хто дбають про дитину, роблять значно більше, ніж зміна підгузків і годування: «Вони активізують розвиток мозку через емоційну доступність та взаємодію»[95].

Коли ви були немовлям, то дивилися на інших у пошуку себе, а емоційні переживання (свідомі й несвідомі) ваших доглядальників допомагали вашому мозку сформуватися та впливали на ваше сприйняття себе. Що ви бачили, коли заглядали в їхні очі? Чи були там спалахи радості від вашого існування? Яку картинку ви бачили у дзеркалі, в якому вони відображали вас? Людину, що приносить радість і втіху? Мама, відносно звільнена від тривог і спроможна тішитися своїм чадом та відчувати дитячі потреби, що постійно змінюються, допоможе своїй дитині стати дорослою людиною, яка вмітиме керувати емоціями, довіряти іншим, бути хорошої думки про себе і зберігати позитивні очікування.[96] Ці здібності — основа впевненості та здорової самооцінки.

Якщо батьки депресують, зляться, зайняті власними турботами або не проявляють інтересу до дітей з інших причин, то діти не знаходять у їхній поведінці того, чого шукають. Замість бачити, що їх люблять і їм радіють, діти можуть віддзеркалюватися в очах батьків як незручність, розчарування, джерело турбот або як прикраса, щоб нею хвалитися перед іншими. Ці руйнівні емоційні зв’язки мають глибинні наслідки: вони вимикають ті центри у мозку, що відповідають за відчуття безпеки, добробуту і відкритості для світу й активізують ті мозкові частини, що резонують із болісним емоційним станом батьків.[97] Дитина, яка саме формує бачення самої себе, приймає цей батьківський стан. Якщо батько чи мати не можуть відреагувати на дитину відповідною емоцією, у дитини може виникнути відчуття, що вона нецікава або пуста, неспроможна впоратись із найважливішим життєвим завданням — встановити зв’язок із близькими. Ці ранні дисгармонійні взаємодії впливають на мозок дитини, її уявлення про себе та впевненість, закладаючи фундамент для прокрастинації у подальшому житті. Пам’ятайте, розбіжності — це невід’ємна частина кожних стосунків, і вони не обов’язково є проблемними. У кожного з батьків бувають погані дні. Але коли ці розбіжності виникають регулярно і часто, дитина успадковує відчуття, що вона не така, як треба.

Мама Марії після народження доньки страждала на післяпологову депресію, з якою боролася багато років. Коли батьки емоційно байдужі, діти (навіть малюки) всіма силами намагаються викликати у них емоційну реакцію. Малесенькою Марія мала відчуття, що, як не старайся, ніщо не може розворушити маму, яка весь час була емоційно байдужою і незворушною. Потім, у шкільні роки, на Марію страшенно тиснули і змушували бути першою в класі й досягати великих успіхів у спорті, але вона відкладала домашні завдання і часто часу на їх виконання просто не залишалося. Не усвідомлюючи цього, дівчинка вважала кожну оцінку і кожну дію спробою довести, що вона варта уваги своєї матері — того, чого вона шукала від народження. Кожна її спроба відбувалась із таким емоційним тиском, що в неї виникало відчуття, що, аби задовольнити матір, потрібно все робити винятково ідеально. Нічого дивного, що Марія часто вдавалася до прокрастинації: на кону були надто високі ставки.

Велике відкриття № 5: Зсув уліво

Виникає дедалі більше підтверджень, що певні частини лівої півкулі (лівий фронтальний кортекс) відповідають за відчуття турботи, емпатії та співчуття.[98] Коли вони активізуються, ми можемо бути розслабленими й відкритими до світу, на противагу відчуттю втечі, в основі якого лежать неприємні, негативно заряджені емоції, які закодовані у правій півкулі.[99] Коли до вас ставляться добре, стимулюється ліва частина вашого мозку («зсув уліво»), що сприяє виникненню відчуттів життєстійкості і благополуччя. Цей зсув уліво також позитивно впливає на роботу вашої імунної системи[100] і черепного нерва, що розгалужується від стовбура головного мозку по всьому тілу.[101] Блукаючий нерв робить значний внесок у вашу здатність керувати емоціями і комфортно взаємодіяти в соціумі[102] та асоціюється з підвищенням рівня гормону окситоцину у вашому тілі.[103] Окситоцин допомагає регулювати соціальні взаємодії та емоційний зв’язок з іншими людьми. Деякі дослідження стверджують, що рівень окситоцину може зростати в результаті дотиків (масаж — хороша річ) та вживання певних продуктів, наприклад шоколаду (а це теж дуже хороша річ!).[104] У Розділі 15 ми опишемо практику усвідомленості, що може активізувати цей зсув уліво в мозку людини.

Який зв’язок між окситоцином, блукаючим нервом, співчуттям, добротою і прокрастинацією? Ваше вміння заспокоїти себе та ставитися до себе зі співчуттям і добротою безпосередньо пов’язані з вашою здатністю справлятися із завданнями або ситуаціями, що лякають вас, дратують, загрожують вам чи викликають нудьгу. Якщо ви не розірвете негативні шаблони, які створюють прокрастинацію і не заміните їх чимось позитивним, ви, очевидно, так і залишитесь у тій старій колії, як річка, що тече через гори одним і тим самим руслом, прокладаючи каньйон, що стає дедалі глибшим і ширшим, аж поки сонце не зникає з поля вашого зору — і ви вже не можете вибратися назовні.

Коли ви робитимете щось важке, ваш мозок і далі подаватиме вам нейронні сигнали страху. І ви відчуватимете оті миттєві напади тривоги. І саме тоді ви можете відповісти собі по-новому, заохотити себе, а не критикувати; поспівчувати собі, а не нападати на себе. Голос доброти може дати вам удосталь впевненості, щоби ви відважилися зайти на незручну емоційну територію. Через деякий час з практикою (і, може, ще кількома плитками хорошого шоколаду) ви можете розвинути інакше ставлення до себе. Коли ваші думки наповнені співчуттям — ваше тіло гарно реагує і все ваше «я» може функціонувати більш гармонійно і цілісно.[105] Вдало інтегровані системи є «гнучкими, здатними до адаптації, послідовними, повними енергії та стабільними»[106], і ми віримо: що краще ви здатні створити цілісність всередині себе, то рідше ви ставатимете заручником прокрастинації.

8. Прокрастинація і ваш мозок

У цьому розділі ми розглянемо кілька біологічних передумов, які часто супроводжують прокрастинацію: виконавча дисфункція, синдром дефіциту уваги (СДУ), депресія, тривожні розлади, стреси та проблеми зі сном. Якщо у вас є чи ви гадаєте, що може бути один із цих станів, вони можуть сильно сприяти вашій прокрастинації. Не впадайте у розпач, але й не ігноруйте їх. Подумайте про медичне обстеження; ліки можуть допомогти позбутися цього стану та зменшити вашу прокрастинацію.

Виконавча функція

Коли ми говоримо про виконавчу функцію, то маємо на увазі не роботу президентів великих корпорацій — ми говоримо про роботу президента вашого мозку.[107] Як президент компанії відповідає за роботу всього підприємства, так і виконавча частина вашого мозку координує, регулює та