Олег Петренко - Океанаріум, Олег Петренко

Дівчинка:

- Я мабуть розумію цих рибок коли на них дивляться великими очима. На мене постійно дивляться різні неприємні мені люди.

Мама:

- Мабуть, від того, що ти приємна дівчинка і всім подобається. Наш світ людей безпечніший, ніж морський світ.

Дівчинка:

- Так. Напевно, так. Але я ще маленька і мало що розумію про світ людей і мені вважається, що морський світ такий самий, як і людський. Тут і там все однаково відбувається. Є різні люди, як погані, так і хороші, і так серед рибок є погані й хороші. Все однаково.

Мама дівчинки відповіла:

- Так. Я з тобою повністю згодна.

Дівчинка посміхнулася і мама сказала:

- Як у морі, океані так і серед людей кожен шукає. Своє місце щоб прожити спокійне і своє життя. Люди кожного дня роблять все щоб знайти своє місце в цілому світі так і ці рибки з великими хвостиками які лежать на піску і вони знайшли це місце і проживають своє життя як і ми люди. Рибки вже знають своє місце на піску і вони коли приходять відвідувачі певний час поплавають по колу і по всьому акваріумі та повертаються на своє приємне місце і відпочивають тривалий час, а потім знову роблять те саме і так кожного дня, так і люди живуть. Ось подивися в кутку акваріума плаває невеличка рибка з великим хвостиком і вона там уже перебуває довгий час. Що ти можеш про неї сказати?

Дівчинка подивилася на самотню рибку і сказала:

- Що ця рибка не може знайти своє місце і їй самотньо.

Мама:

- Так, я з тобою згодна. Колись, можливо, прийде і її час, і вона також знайде своє місце, і їй стане добре, і не буде так самотньо. Кожен у житті має знайти своє місце, щоб не бути самотнім і прожити щасливе життя.

Дівчинка посміхнулася:

- Так і люди мають робити протягом життя?

Мама:

- Так. До того моменту, поки людина не знайде своє місце, і тоді вона так ляже на пісок і насолоджуватиметься життям, як і людина не блукатиме вулицею і не шукатиме своє життя серед тисячі інших життів.

Дівчинка:

- Я почала розуміти життя і людей.

Мама:

- Так життя потрібно розуміти, щоб знайти своє життя і прожити його з посмішкою на обличчі.

Дівчинка посміхнулася:

- Як я. Я знайшла тебе.

Мама:

- Так. Ти знайшла мене.

Дівчинка:

- Я рада, що я тебе знайшла і тут моє місце.

Мама:

- Моє теж.

Дівчинка посміхнулася:

- Добре, що ми люди і можемо домовитися.

Мама дівчинки також усміхнулася:

- Так. Ми можемо розмовляти і домовлятися, і тому ми живемо в мирі та розумінні одне одного.

Дівчинка подивилася на акваріум:

- Погано що риби не можуть розмовляти. Вони б також домовлялися, і в них було б зовсім інше життя, і ніхто б ніколи ні від кого не тікав.

Рибка в акваріумі з великим хвостиком подивилася на дівчинку і сказала:

- Звичайно, ми не можемо домовлятися.

Друга рибка в акваріумі почула першу рибку і тихо сказала, щоб люди її не почули:

- Якщо ми не могли б домовитися, то я не знаю, де і хто і коли спав. Це був би кінець спокою.

Перша рибка:

- Я ж про це і кажу. Ми краще вміємо домовлятися, ніж люди.

Друга рибка:

- Все тихо, а то зараз нас люди почують і вони нас не зрозуміють.

Перша рибка:

- Добре.

Рибки в акваріумі почали швидко і по колу плавати. Вони були раді побачити перших відвідувачів, які уважно їх роздивлялися через скло. Діти почали пригасати біля акваріума і голосно сміятися. Хтось сьогодні зміг відвідати, а хтось пізніше завітає до цього закладу. Перших відвідувачів було небагато і немало, а всього шестеро людей.  Коли хтось заходить до кімнати то всі мешканці морського світу починають готуватися до свого театрального виступу і лише тоді коли вони бачать на власні очі людей, що починають плавати в акваріумах. Кожен починає виконувати свою роботу і показувати глядачам за склом виставу. Швидкість у воді та як рухається тіло з різних сторін. Спокійна атмосфера та музика.

Діти, як завжди, бігають, а батьки намагаються наздогнати дітей і утримати біля себе, щоб не наробили шкоди, а Сергій з посмішкою спостерігає за всім, що відбувається. Музика все грає та грає. Спокій і задоволення. Щодня приємні відчуття і гучний дитячий сміх, а рибки все плавають та плавають в акваріумі і ні на що не звертають уваги, всі чекають закінчення робочого дня, приходу ночі, де вони зможуть спокійно погуляти, і їх ніхто не побачить та не дізнається, що рибки живуть таким життям, як люди, люблять розважатися.

Дівчинка побігла вперед, а хлопчик не зволікає та не звертає уваги на батьків, побіг за дівчинкою. Гучний сміх дівчинки пролунав по всій першій кімнаті, а батьки подивилися на дівчинку і ні чого не сказали, а за сміхом дівчинки пролунав сміх хлопчика. Діти були задоволені тим, що бачили перед собою та опинилися в підводному світі. Батьки з посмішкою спостерігали за радістю дітей і раділи кожній хвилині проведеної під землею в океанаріумі. Діти бігали і розважалися та кожен сам собі щось говорив, дивлячись на акваріуми. Сергій займався своїми справами і не звертав уваги на розваги дітей та інколи, коли дивився на дівчинку і хлопчика, посміхався. Бігали в першій кімнаті й несподівано зупинялися біля того акваріума, що їм сподобався, ставали біля нього та починали розглядати. Дивилися на тих, хто перебував за склом і далі бігли до наступного акваріума, а батьки повільно не поспішаючи пішли позаду.