Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук - Ніколи разом, Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук

— Ем... схоже, що так. Хочеш вбий мене — я встав з лавки та розпрямив руки в обидві сторони. Діана почала сміятися.

— Ні. Сядь. Термін вже вийшов... Тим більше ти мені двічі допоміг. За що я можу тобі тільки подякувати.

— Тобто я пробачений? — запитав я та сів на лавку.

— Айно. А у тебе є друзі? — перевела тему Діана.

— Є. Найкраща подруга, Зоряна. Ми з нею давно дружимо... живемо по сусідству — сказав я та почув вібрацію свого телефону. Поставив його на вібрацію, коли був у бібліотеці. Я дістав його з кишені — о, про вовка промовка. Ось дзвонить — я показав телефон на якому висвітилась фотографія Зорі — я візьму слухавку — Діана кивнула головою, що типу, так. Тому я взяв слухавку та почув сумний голос подруги. Мені стало зрозуміло, що щось сталося — Що трапилось?

— Я не знаю де я.

— В сенсі?

— Я кудись заїхала, а куди? Не розумію.

— Скинь мені геолокацію, де знаходишся — за хвилину я побачив, де знаходиться моя подруга і у мене відкрився рот — що ти робиш на лівому березі?

— Не знаю.

— Перестань плакати! Я скоро приїду. Залишайся там, де зараз. Зрозуміла?

— Мг — я поклав слухавку та подивився на Діану.

— Мені треба їхати до своєї найкращої горе-подруги. Ви чимось з нею схожі.

— Чим? — зі здивуванням запитала Діана.

— Ситуаціями. Їй десь заблукати, потрапити в якусь халепу раз плюнути... і тобі теж — додав я та почав сміятися — давай я тебе проведу, а після поїду до неї.

— Краще зразу їдь, а я якось сама дійду.

— Е, ні. Я тебе проведу. А, то знайдеш собі проблеми по дорозі — дівчина погодилась, щоб я її провів. Схоже зрозуміла, що я маю рацію, та мабуть, ще й не відійшла від цього випадку, що був годину тому.

Ми йдемо до гуртожитку, розмовляємо та сміємося. Я їй розповідаю куди поділася моя автівка, а Діана лише сміється. А після сказала, що я її майже до смерті налякав своєю присутністю на вулиці в той вечір, коли підвіз її. Висновок який можна було зробити так це те, що вона боягузка. Та Діана мене почала переконувати, що це не так. Чи повірив я їй? Ні.

І раптом побачили як біля дверей гуртожитку стоїть Величко. Він побачив нас та швидко підійшов до нас.

— Діан, все добре? — стурбовано запитав він — Що ти біля неї забув?! — хлопець подивився на мене злим поглядом.

— Все добре. Назаре, охолонь. Він мене захистив та провів додому.

— Захистив? Він? Серйозно?

— Так — Діана подивилась на мене — Давиде, тобі краще піти. Їдь до своєї подруги. Дякую, що захистив мене та за кавіль — вона посміхнулась, а після подивилась на Величка. Я ж в цей час пішов до таксі, яке приїхало до гуртожитку. Сів у автівку та поїхав до горе-подруги. Їду та думаю, що ж Зорю занесло туди? Які у неї там були справи? Ну, точно задумалась, сіла в маршрутку та поїхала не в ту сторону. Вона це може, один раз це точно було. Тепер ми згадуємо це та сміємось. Думаю, що в цей раз я також їй нагадаю про той випадок.

Я за пів години приїхав туди, де повинна бути Зоря. Дорога була вільна, тому доїхав туди швидко. Я побачив як подруга сидить на лавці та плаче. Я вийшов з таксі, воно зразу поїхало. Хотів було, щоб назад поїхати у цьому ж таксі, але водій сказав, що у нього є вже інший виклик. Я підійшов до Зорі, вона підняла голову, а після встала.

— Нарешті — вона міцно мене обійняла. Я теж її обійняв. Схоже, що вона не тільки заблукала, а ще й перелякалась чогось. Може її так само як й Діану сьогодні намагались пограбувати? Але ні, речі всі на місці. Подруга перелякалась перехожих. Якісь чоловіки тільки що проходили, вони були не тверезі. Зоря сказала, що на щастя вони її не помітили. Я викликав таксі. І поки воно їхало я задав їй своє головне питання:

— Як ти тут опинилась?

— Не треба було в перехід спускатись, бо вийшла не в ту сторону. І сіла не в ту маршрутку.

— Я у шоку. Зоря, ну ти даєш. І тому поїхала не в гуртожиток, а бозна-куди?

— Так — прошепотіла вона, а після подивилась на мене — дякую, що приїхав.

— Я б тебе в біді не залишив — я й досі її обіймав та відчув як Зоря почала заспокоюватись.

Поки ми їхали до гуртожитку Зоря повністю заспокоїлась, а потім й заснула. І це ж треба, вечір сьогодні “веселий”. Спочатку Діана, після Зоряна... Ох, ці ж дівчата. Я від них просто у шоку.

Пояснення слів:

Цімборашка – подруга;

Няньо – батько;

Гомбовець – пиріжок;

Кавіль – кава.