АнєчкаLB - Більше, ніж альстромерії. Менше, ніж скріпки, АнєчкаLB

 – Тому що...

 – Ноги у воду, – впевненим тоном перервала пояснення Пейперкліп.

Гість неохоче виконав вказівку.

Дівчина сіла на підлогу поруч із тазом і почала акуратно погладжувати забруднені ноги доставщика квітів. Чи могла вона хоча б подумати, що коли-небудь буде робити щось подібне?

Дбайлива господиня старанно розминала і масажувала кінцівки власника променистої усмішки. А потім за жовтими шторами, що відгородили кухню від темного часу доби, двоє співрозмовників пили смачний білий напій. Так мирно й мило.

 – Я бачив вас уже багато разів. Але ви беззмінно в одному й тому ж одязі. Чому?

 – Це ж чарівний плащ. Бачите скільки на ньому блискіток? – майже всерйоз ухилилася від відповіді співрозмовниця. – А ще я говорила, як боюся змін...

 – Що під ним? – раптом запитав молодий чоловік.

 – Третя негативна група крові та багато тривог.

 – Навіть зараз там тривоги?

 – Так. Але у вашій присутності я на них менше звертаю увагу.

 – Про що ж зараз ви турбуєтеся? Є привід?

 – Навіщо ви хочете про це чути?

 – Я хочу про це слухати. Я готовий. Хоч у вир. Говоріть.

 – А хіба можна радіти і сміятися, коли саме у цей момент у світі когось не стало, комусь потрібна допомога, комусь важко, хтось погано почувається, хтось когось загубив, із кимось сталася біда. Та багато чого відбувається саме зараз. Саме в цю секунду тільки в інших місцях. Можливо, комусь їсти нічого. Або трапився ще якийсь жах жахливий!

 – Із людьми, яких ви навіть не знаєте.

 – Ну і що? Їх усе одно шкода. І від цього страшно, розумієте?

 – Але у цих людей і хороше трапляється, а ви виділяєте тільки погані події. Чому ж ви думаєте тільки про трагедії? Саме зараз і прекрасне відбувається. Хтось народився, хтось одужав, хтось знайшовся, когось врятували, хтось закохався, хтось комусь допоміг, хтось когось обіймає і обіцяє берегти. Світ – це місце, де може статися багато дивовижного, де живуть мільйони щасливих людей, і в якому кожен є важливою частиною цього світу.

 – Я дуже радію, коли відбуваються хороші події. Правда. Тільки цим себе й заспокоюю. І щиро сподіваюся, що все відбуватиметься в кожного тільки за добрим сценарієм, але потім дізнаюся про якісь випадки або уявляю, що може трапитися – мені стає страшно. Ось, наприклад, скільки людей зараз лежить у лікарнях? Дуже-дуже хочеться, щоб ні в кого не було потреби туди звертатися по допомогу! Неймовірно важко не піддаватися зневірі, коли життя буває таким невиправдано жорстоким. Чому рано йдуть хороші люди? Чому деяким дітям навіть не дають шансу стати дорослими? Чому ті, хто більш за багатьох можуть привнести в життя інших людей важливого й безцінного, зламуються під натиском нескінченних атак трагічних обставин? Усі втрачають. Усі втрачаються. Усіх коли-небудь не стане. Живуть від розчарування до неприємностей. Б’ються. Борються. Ранять. Захищаються. Плачуть. У кожного свій список втрат і зрад. Дуже і дуже страшно! Будь-яка людина може зникнути в будь-який момент. Мало того, навіщо ображають тварин? Адже вони помислами чистіші за людей. Вони – наші вчителі, а не навпаки. Нам є чого в них навчитися. Ми за природою повинні жити з ними в гармонії. Ще є запитання. Як же так сталося, що ми майже зруйнували наш дивовижний дім? Те, що було подаровано нам для життя, ми так ганебно зіпсували. Чому йдуть війни? Хіба може бути щось дорожче за життя?

 – Знаєте, що найкраще у цьому моменті? Те, що ви про це говорите. Про свої страхи. Не можна нескінченно тримати їх у собі й мовчати. Це правильно. Я готовий слухати. Я буду слухати. Щосереди. А знаєте, що найсумніше? Розуміти і бачити, як ви себе мучите. І в цьому винні не нещасні випадки і хворі люди, а ваша реакція на ці події. Безумовно, можна і потрібно співчувати іншим людям, обов’язково в міру своїх можливостей можна і потрібно допомагати нужденним. Але зараз ви самі цього дуже потребуєте. Допоможіть собі. Навчіться не пропускати через себе кожну неприємну новину або подію. Візьміть відповідальність за свої почуття і відгуки. Або хоча б пам’ятайте про наметпростирадло. Ви всередині. Все інше десь там. Відокремте себе від своїх же занепокоєнь. Є ви, а є страхи. Не намагайтеся їх придушити або втекти від них, а прийміть той факт, що вони існують, і працюйте з ними. Спостерігайте за ними, ніби збоку. А можете й зовсім уявити, що їх, наприклад, розтоптали або викинули у сміттєвий бак. Або уявіть їх візуально смішними. Дозвольте своїй фантазії подоброму побешкетувати. І подумайте ось ще над чим: якщо ви не будете себе берегти, ви не зможете нікому допомогти. Щоб надавати допомогу – потрібні сили. Для цього потрібно бути спокійним, стійким, непохитним, рішучим і підготовленим. Як же ви когось врятуєте, якщо вас саму треба рятувати? Вам слід тренувати відчуття внутрішнього спокою до того рівня, щоб воно було таким же природним, як дихання.

 – Я намагаюся щодня хоч комусь зробити щось потрібне. Завжди думаю: «А що як я єдина, хто може допомогти у цій ситуації цій людині?» Я щодня ставлю собі одне й те саме запитання: як зробити світ кращим? І... я дуже втомилася. Від себе. Від своїх думок. Від панічних атак. Я боюся жити, але в мене немає інших варіантів. І знаєте, щоразу, коли я ставлю під сумнів цінність свого існування або важливість такого подарунка, як життя, коли всередині вкотре стає темно, – на моєму тілі з’являється скріпка.