Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

Хіба є такий син, що батько його не карає?

8 А коли ви без кари, якою всі караються, то ви діти з перелюбу, а не сини.

9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не набагато більше повинні коритися ми Батькові душ, щоб жити?

10 Ті нас за короткого часу карали на свій розсуд, цей же на користь, щоб ми стали учасниками його святості.

11 Всяка кара в теперішній час не здається потіхою, а смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведності!

12 Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте,

13 і вирівнюйте стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, а радше видужало.

14 Пильнуйте про мир з усіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Пана нашого.

15 Дивіться, щоб хто не залишився без Божої ласки, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив шкоди, і щоб багато-хто не опоганилися тим.

16 Щоб не був хто розпусник чи безбожник, немов той Ісав, що своє першородство віддав за поживу.

17 Бо знаєте ви, що й після, як бажав він успадкувати благословення, відкинутий був, не знайшов бо був можливості до покаяння, хоч шукав його зі слізьми.

18 Бо ви не приступили до гори, до якої можна доторкнутися, і до палючого вогню, і до хмари, і до темряви, і до бурі,

19 і до звуку сурми, і до мови слів, що її ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилося слово до них.

20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита.

21 І таке страшне те видіння було, що Мойсей сказав: Я боюся й тремчу!...

22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста живого Бога, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч ангелів,

23 і до зібрання первістків, на небі написаних, і до Бога — Судді всіх, і до душ удосконалених праведників,

24 і до Ісуса, посередника нового заповіту, і до кроплення кров'ю, що краще промовляє, ніж кров Авеля.

25 Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє. Бо як не втекли вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємося того, хто з неба звіщає,

26 що голос його струснув тоді землю, а тепер каже: Ще раз затрясу не тільки землею, але й небом.

27 Та ще раз вказує на заміну непевного, створеного для того, щоб залишилися ті, хто непохитний.

28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, маємо благодать, що нею служитимемо Богові з побожністю і в страху.

29 Бо наш Бог, то палючий вогонь!

До євреїв 13

1 Братня любов хай пробуває між вами!

2 Не забувайте про любов до подорожніх, бо деякі нею, навіть не знаючи того, гостинно були прийняли ангелів.

3 Пам'ятайте про в'язнів, немов і ви з ними ув'язнені, про тих, хто страждає, тому що й самі ви перебуваєте ще в тілі.

4 Хай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а розпусників та перелюбників судитиме Бог.

5 Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину і не відступлюся від тебе!

6 Тому то ми сміливо кажемо: Господь мені допоможе, і я не боятимуся нікого. Що зробить людина мені?

7 Згадуйте наставників ваших, що вам промовляли слово Боже, і дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру.

8 Ісус Христос і вчора, і сьогодні, і навіки той самий!

9 Не захоплюйтеся всілякими чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користі від них не отримали ті, хто за ними ходив.

10 Маємо жертовника, що від нього годуватися права не мають ті, хто намету служить,

11 бо кров котрих тварин першосвященик вносить до святині за гріхи, тих м'ясо палиться поза табором,

12 тому то Ісус, щоб кров'ю своєю людей освятити, постраждав поза брамою.

13 Тож виходьмо до нього поза табір, і наругу його понесімо,

14 бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!

15 Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід вуст, що ім'я його славлять.

16 Не забувайте ж і про доброчинність та взаємодопомогу, бо жертви такі бажані для Бога.

17 Слухайте ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душі ваші, як ті, хто має здати справу. Хай вони роблять це з радістю, а не зітхаючи, бо це вам на шкоду.

18 Моліться за нас, бо сподіваємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитися.

19 А надто прошу це робити, щоб швидше до вас мені повернутися.

20 Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Пана нашого Ісуса,

21 Хай вас удосконалить у кожній добрій справі, щоб волю виконувати його, роблячи в вас бажане перед обличчям його через Ісуса Христа, якому слава на віки вічні. Амінь.

22 Благаю ж вас, брати, прийміть слово втіхи, бо коротко я написав вам.

23 Знайте, що наш брат Тимофій вже випущений, і я з ним. Коли незабаром він прийде, я вас побачу.

24 Вітайте всіх ваших наставників та всіх святих. Вітають вас ті, хто в Італії.

25 Благодать з усіма вами! Амінь.

ЛИСТ ЯКОВАЯкова 1

1 Яків, раб Бога й Пана Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які розпорошені, вітаю я вас!

2 Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,

3 знаючи, що ваша випробувана віра дає стійкість.

4 А стійкість хай буде в повній мірі, щоб ви досконалі та бездоганні були, і нестатку ні в чому не мали.

5 А якщо кому з вас не вистачає мудрості, хай просить від Бога, що всім дає щедро, та не докоряє, і буде вона йому дана.

6 Але хай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

7 Хай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.

8 Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.

9 А незначущий брат хай хвалиться високістю своєю,

10 а багатий пониженням своїм, бо він зникне, як той цвіт трав'яний,

11 бо сонце зійшло і спекою траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий на дорогах своїх!

12 Щаслива людина, що витерпить випробування, бо, будучи випробувана, дістане вінка життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить його.

13 У випробуванні хай не каже ніхто: Мене Бог випробовує. Бо Бога лихом не випробувати, і він сам нікого не випробовує.

14 Але кожен випробовується, як надиться, зваблений пожадливістю власною.

15 Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

16 Не обдурюйтеся, брати мої любі!

17 Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Батька світил, що не змінюється, як це робить тінь.

18 Забажавши, він нас породив словом правди, щоб ми стали обраним почином його творінь.

19 Отож, мої брати любі, хай буде кожна людина швидка послухати, забарна промовляти, повільна на гнів.

20 Бо гнів людський не веде до правди Божої.

21 Тому то відкиньте всіляку нечистоту та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може врятувати ваші душі.

22 Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, що себе самих обдурюють.

23 Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого роздивляється у дзеркалі,

24 бо роздивившись себе, відійде, і вмить забуде, яка вона є.

25 А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в ньому пробуває, той не буде забудько слухач, а виконавець справи, і він буде щасливий у справі своїй!

26 Коли ж хто гадає, що він побожний, але свого язика не вгамовує, той своє серце обдурює, марна побожність того!

27 Чиста й непорочна ця побожність перед Богом і Батьком: зглянутися над сиротами та вдовами в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

Якова 2

1 Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в Пана нашого, Ісуса Христа, славу нашу.

2 Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шатах блискучих, увійде й бідар в убогому вбранні,

3 і ви поглянете на того, хто в шатах блискучих, і скажете йому: Ось тобі місце найкраще отут, а бідареві скажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моєму,

4 то чи не стало між вами поділу, і не стали ви неправдивими суддями?

5 Послухайте, мої брати любі, чи ж не обрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців царства, яке обіцяв він тим, хто любить його?

6 А ви бідаря зневажили! Хіба не багаті переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди?

7 Хіба не вони зневажають те добре ім'я, яким вас названо?

8 Коли ви закон царський виконуєте, за Писанням: Люби свого ближнього, як самого себе, то ви робите добре.

9 Коли ж дивитеся на обличчя, то грішите, бо Закон доводить, що ви винуватці.

10 Бо хто весь Закон виконує, а згрішить в одному, той винним в усьому стає.

11 Бо той, хто сказав: Не вчиняй перелюбу, також наказав: Не вбивай. А хоч ти перелюбу не вчиниш, а вб'єш, то ти порушив Закон.

12 Отак кажіть і отак робіть, як такі, що будете суджені законом волі.

13 Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.

14 Яка користь, брати мої, коли хто каже, що має віру, а справ не має? Чи може врятувати його віра?

15 Коли ж брату чи сестрі не буде в що одягнутися чи будуть голодні,

16 а хто-небудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтеся та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, яка користь від того?

17 Так само й віра, коли справ нема, мертва в собі!

18 Але скаже хто-небудь: Маєш ти віру, а я маю справи, покажи мені віру свою без справ твоїх, а я покажу тобі віру свою від справ моїх.

19 Чи віриш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірять і тремтять.

20 Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без справ мертва?

21 Авраам, батько наш, чи він не зі справ виправданий був, як поклав був на жертовника свого сина Ісака?

22 Чи ти бачиш, що віра допомогла його справам, і вдосконалилася віра зі справ?

23 І здійснилося Писання, що каже: Авраам же повірив Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим.

24 Отож, чи ви бачите, що людина виправдовується від справ, а не тільки від віри?

25 Чи так само і повія Рахав не зі справ виправдалася, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?

26 Бо як тіло без духа мертве, так і віра без справ мертва!

Якова 3

1 Не всі ставайте, брати мої, вчителями, знаючи, що більший осуд приймемо.

2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це людина досконала, спроможна приборкувати й усе тіло.

3 От і коням вкладаємо вуздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.

4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.

5 Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький вогонь, а запалює величезний ліс!

6 Язик, то вогонь.