Вікторія Франко - Ти — мої крила, Вікторія Франко

Я продовжував жартувати, викликаючи у дівчини щиру посмішку. Але все ж від мене не сховалося, що на дні її зіниць міцно засіла краплина печалі.

— Мілено, не хвилюйся так. Я обіцяю, що зроблю все, щоб порозумітися з твоїм батьком. Все буде добре. Ось побачиш!

— Чесно? Ти справді це зробиш? — з надією запитала дівчина, довірливо заглядаючи мені в очі.

— Звісно. Заради твого спокою я готовий зробити, що завгодно.

— Я б дуже хотіла, щоб ти поладнав з моїми батьками. Бо я дуже їх люблю і вони займають надзвичайно важливе місце в моєму житті.

— Я тебе почув, — після моїх слів, обличчя Мілени трохи посвітлішало.

Та ось тепер я задумався… А чи не поквапився зі словами, що мені плювати на думку її старого? Тому що, судячи із Мілениної прив'язаності до батьків, мені й справді доведеться зробити все можливе, щоб налагодити з ними нормальні стосунки. Адже щодо нормальності нашої ранкової зустрічі я мав певні сумніви…

                                             

    Дорогі читачі!!!

Дякую кожному, хто зацікавився моєю книгою. Сподіваюся, вона вам подобається. Безмежно вдячна усім, хто додає її в бібліотеку,  ставить вподобайки та, звісно ж, підтримує мене своїми коментарями. Усе це мотивує автора до активності.)))

І поки я готуватиму для вас нове оновлення, щиро рекомендую почитати неймовірно чуттєві романи Анні Ксандр та Софії Вітерець. Впевнена, що вони нікого не залишать байдужими, так само, як і мене.

Р.S. Раджу починати знайомство з цими книгами із Оман, бо вони є завершеними приквелами до головної історії "За два кроки до тебе".