Михайло Булгаков - Скорочено Майстер і Маргарита

той, з ким він так прагне розмовляти. Потім повернувся до майстра і сказав, що тепер він може закінчити свій роман. Майстер наче тільки цього і чекав, він склав руки рупором і крикнув так, що луна розкотилася у горах: "Вільний! Вільний!" Гори перетворили голос майстра у грім і цей грім зруйнував їх.

Над чорною безоднею засяяло велике місто з золотими ідолами над буйним садом. До цього саду протягнувся місячний шлях, по пій кинувся бігти великий собака, а за ним побіг і чоловік. Майстер запитав Воланда, чи йти йому теж цим шляхом, але Воланд відповів, що не треба йти слідами того, що вже закінчилося. Він махнув рукою, і велике місто зникло. Воланд сказав майстру, що на нього вже чекає дім і старий слуга, що вдень будуть прогулянки з Маргаритою під вишнями, які починають розцвітати, а увечері на них чекає музика, зараз прийде світанок. Воланд попрощався з майстром і Маргаритою і в той же час кинувся у провалля, за ним зник і його почет.

Майстер і Маргарита зустріли світанок. Вона вела його до вічного дому, який йому дали у нагороду, і говорила, що тепер він заспокоїться, стане мудрим, а прогнати її він вже не зможе. Вона говорила, і майстру здавалося, що хтось відпускає і його, як він сам відпустив створеного ним героя.

ЕПІЛОГ

Що ж відбувалося у Москві після того, як Воланд на заході сонця залишив столицю? Тривалий час точилися нісенітні чутки не тільки у столиці, але і в провінції. Найбільш культурні люди стали на точку зору слідства і ці чутки спростовували, говорили, що то не нечиста сила, а лише купка гіпнотизерів.

Слідство ж у справі велося довго, адже треба було розібратися, хто спричинив пожежі, хто довів до божевілля сотні людей, хто винен у смерті Берліоза і колишнього барона Майгеля. Були і ще жертви, але вже після того, як Воланд залишив Москву, і жертвами цими стали чорні коти. Штук сто цих тварин було знищені у різних місцях країни. Один громадянин в Армавірі привів чорного кота зі зв'язаними передніми лапами до міліції. Врятували кота міліція і хазяйка, старенька вдова, яка, довідавшись, що її кота заарештували, кинулася у міліцію і дала коту найкращі рекомендації, пояснила, що знає його відтоді, як був він котеням, що він народився в Армавірі, тут виріс, тут вчився ловити мишей; міліція ж переконалася, що від громадянина, який доставив кота, дуже несе спиртом; з цим кота й повернули хазяйці.

Незначні неприємності дісталися на долю кількох людей, прізвища яких походили на Воланд. Було заарештовано кілька осіб: Вольман, Вольпер, Волох і чомусь кандидат хімічних наук Ветчинкевич. Крім того, попалися у різних місцях Коровіни, Коровкіни, Караваєви. Слідство намагалося не тільки розшукати гіпнотизерів, але дати пояснення всім подіям тих днів. У цих поясненнях все було зрозуміле: кіт не говорив, бо говорили черевомовці, на люстрі він не висів і їй в кого не стріляв, то Коров'єв, чомусь головна підозра впала на нього, використав свої гіпнотичні здібності, Стьопа в Ялту не літав, телеграми з Ялти надсилали загіпнотизовані міліціонери, Маргариту Миколаївну і Наташу гіпнотизери викрали, приваблені їхньою красою. Так, крок за кроком слідство пояснило всі події. Але що слідство так і не змогло пояснити — це причини викрадення гіпнотизерами хворого з клініки Стравінського, який іменував себе майстром.

Минуло кілька років, і все потроху забувалося. У житті тих, хто постраждав від Воланда, відбулися значні зміни. Жорж Бенгальський через три місяці вийшов з клініки, але роботу конферансьє залишив, бо не міг кожного вечора чути питання від публіки, як йому краще: з головою чи без неї. Варенуха дуже страждав від своєї ввічливості, але його обожнювали всі любителі контрамарок, він не міг брехати, Стьопу Лиходєєва перекинули у Ростов завідуючим великим гастрономом, він зовсім не п'є портвейну, але вживає горілку, настояну на смородинових бруньках, через що здоров'я його покращало. Аркадія Аполлоновича Семплеярова перекинули у Брянськ, тепер він завідує грибозаготівельним пунктом. На місті Римського, який залишив посаду фіндиректора Вар'єте, працює Алоїзій Могарич. Він опам'ятався через добу після візиту до Воланда десь під Вяткою, повернувся у Москву, але квартирки своєї не застав, а лише купу попелу. Та вже через два тижні він жив у чудовій кімнаті, а через кілька місяців сидів у кабінеті Римського, і, як раніше Римський страждав від Стьопи Лиходєєва, так тепер Варенуха страждав від Алоїзія. Могарич призначив на місце буфетника нового чоловіка, бо Соков помер від раку через дев'ять місяців після появи Воланда.

Кожного року, як тільки весняний місяць у повні, приходить під липи на Патріарші ставки молодий ще чоловік, співробітник Інституту історії і філософії, професор Іван Миколайович Понирьов, і сідає на ту саму лаву, на якій сидів колись із покійним Берліозом. Він все знає, знає, що у молодості став жертвою шайки гіпнотизерів, потім його вилікували. Але він не може опанувати себе, коли світить весняний повний місяць. Він приходить сюди на Патріарші і сидить, розмовляючи сам з собою, години зо дві. Потім встає і йде одним і тим самим маршрутом до гарного готичного особняка, стає біля ґрат, хоча не знає, хто живе тут і чому його так тягне сюди, але він знає, що побачить у дворі на лавці солідного і в літах чоловіка, у пенсне, з трохи поросячим обличчям, який дивиться на місяць у повні, а потім переводить погляд на вікна особняка і дивиться на них так, наче вони зараз відкриються і з'явиться на підвіконні щось надзвичайне. Потім він буде махати руками, наче щось ловлячи, і почне говорити досить голосно, запитуючи сам себе, чому він не полетів з нею, і називатиме себе дурнем. Відтак неприємний жіночій голос донесеться з вікна, і голос цей закличе Миколу Івановича пити чай і пообіцяє малярію, якщо він залишиться на дворі. Той, хто сидить, скаже, що дихає повітрям, бо дуже воно вже приємне, але професор знає, що не повітря приваблює його; а мариться йому щось у місячному сяйві, і професор хотів би знати, що саме.