Єфремова Анастасія - Всупереч здоровому глузду, Єфремова Анастасія

- Милий, ти мову не розумієш?

- Бабуся, не чекайте похорону, ось вам букет.

- А Лізке що? Дарувати не будеш?

- Я осиплю її квітами, бабусю.

- Стрічки не забудь, з ними красивіше. Так, любий почекай. – окликає мене бабця.

- Що бабусь?

- Стрічки можна не лише чорні.

Через годину під дверима Лізи було сім букетів. Жаль я не побачу її реакції на квіти, але вона зможе прочитати моє послання.

 

***Ліза***

У повній тиші квартири лунає дзвінок.

- Лізо, я на тебе чекаю вже під будинком, спускайся.

- Пару хвилин, Поль.

Швидко збираюсь і вибігаю до подруги.

- Бабуся Ніно, який у Вас букет гарний, ви виглядаєте чарівно.

- А то, Ліз. До мене тут один тип заходить, в чоловіки набивається. Ось і квіти дарує.

- Тут нема чого думати, одружуйтесь.

Наступні кілька годин я провела з подругами в кіно. Ми вирішили відсвяткувати мій день народження спокійно за переглядом гарного фільму.

Якби я знала, що чекає на мене після повернення додому…

- Мамо, я вдома. Пішли чай пити.

- Лізо, тут тобі подарунок, підійди до мене.

Зайшовши до своєї кімнати, я не можу повірити своїм очам. Вона вся заставлена квітами. Звичайно, стільки ваз у нас немає в будинку і їх чудово замінили банки, але ще трохи і я кричатиму від щастя. Яке все гарне, ніжне.

- Ось записка, прочитай якщо захочеш.

- Мамо, а де мій букет?

- Це все твої букети, Лізо.

- Ти розумієш про що я.

- Я прибрала його на кухню, ну до чого він тут.

- Мам, давай поставимо на кухню будь-який з цих, а той я поверну.

- Та яка різниця, адже це все від нього.

- Це все від нього?

- Ну а хто ж ще!

- Я думала може ще Женька щось надіслав.

- А тобі потрібні від нього квіти?

- Ні, мам.

- Ліз, я не хочу аби ти на мене ображалась і тому їх не викинула. Я прочитала його записку. Буду чесною, мене більше радувало б аби це були квіти від Жені, а не від одруженого начальника, але що вдієш.  Та й нащо тобі той огидний букет.

– Він був першим.

- Як знаєш, Єлизавета. Я на кухню

Я здивована поведінкою мами, можливо вона вирішила так поблажливо віднестись до мене через мій день народження?

Як тільки мама покидає кімнату, я з нетерпінням відкриваю записку.

«Я не зміг вибрати який найгарніший і вирішив подарувати їх усі. Тоді, даючи тобі ключ, я збрехав, насправді він був від мого серця».

Боже, як же я тебе кохаю…

Поки ми пили з мого чаю й обговорювали день що минав, у двері хтось постукав

 

***Маша***

*повідомлення

«Мільйон, мільйон, мільйон червоних троянд не тобі, а за адресою вулиця Шевченка 4, квартира 14. Гарного вечора тобі, не підведи…»

Та хто ж ти?

 

 

************************************

Мої Любі, як ви помітили, зазвичай глави виходять кожного ранку о 6:00.

Це не глава за завтра! Це глава в подарунок)

Наступна, завтра зранку о шостій годині.

Люблю, Ваш автор!

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно