Олена Гуйда - Подружжя мимоволі, Олена Гуйда

Через хвилин п'ятнадцять, я, нарешті, вислизнула з примірювальної, виряджена в темно-синю сукню, яка зовсім не давала волю уяві. Воно струменіло по тілу, мов луска, підкреслюючи кожен вигин.

– ...Раш її на дух не терпить! Точно тобі говорю! – залунав невиразно знайомий дівочий голос з-за дверей сусідньої кімнатки-примірювальної. Ім'я чоловіка різонуло слух. – Вона не пара для нього зовсім!

Ейвелін! Її високий гордовитий голос складно було з чиїмось сплутати!

– Що ж! Він усе весілля тримався від неї на відстані, – залунав у відповідь голос... Джолін?! Невже вона?

– Він її ледве терпить! Чула, що вони посварилися! Прямо посеред міста, уявляєш! І не дивно! З її характером! Вона ж нестерпна! Дивно, що жерці відібрали її йому в пару! Дуже сподіваюся, що він знайде привід для розлучення! – Зашипіла Ейвелін.

Вся кров прилила до обличчя! Дракониця тихо ринула всередині! Стиснула зуби і зробила крок у бік чужої примірювальної. Дуже хотілося зіпсувати цим двом залишок дня!

– Лієра Шейлін? – Аманда незрозуміло затрупотіла віями. – З вами все гаразд?

– Краще й бути не може, – промовила я, намагаючись не видавати справжніх емоцій і розвернулась у бік дзеркальної кімнати. Ну вже ні! Не дам їм привід для нових пліток. Начхати! Нехай обговорюють, що хочуть! Мені до цього немає жодного діла!

Підібравши поділ надто вузької сукні, переступила поріг дзеркальної кімнати, підняла погляд і завмерла. Замість  лієри Сиріни в одному з крісел за кілька кроків від мене розташувався... Раш!

І його поява мене зовсім не втішила! Скоріше навпаки! У грудях знову розросталося полум'я.

– Ти чарівна, люба, – усміхнувся він, підводячись на ноги і дивлячись на мене впритул. І в цьому примруженому погляді з'явилося щось нове, зовсім незнайоме.

– Дякую, – все, що я змогла видавити крізь зуби, борючись із бажанням розвернутися і рвонути назад, у примірочну кімнату.

Раш наблизився, роздивляючись мене, ніби... Наче бачив уперше! І, клянуся, на дні його зіниць спалахнуло полум'я! У сукню що, вплетені чарівні нитки?! Захотілося терміново прикритись.

– Вибач, що змушений був піти без попередження, – голос зазвучав практично над вухом і мене накрило терпким деревним ароматом.

Його долоня лягла на оголене плече і повільно спустилася на талію. Дракониця стрепенулась. Я відчула її емоції як свої власні. І їй... подобався цей дотик?! Та що там, вона була у захваті! А наступної миті Раш різко скоротив відстань, що розділяла нас, і накрив мої губи поцілунком. І це не було просто сухим бездушним дотиком, як багато разів раніше! Це було інакше. Так, що я остовпіла, від несподіванки. А дракониця навпаки мліла від щастя. Як це розуміти?!

Смикнулася назад, але його долоня жорстко запобігла спробі відсторонитися.

– ... так-так, лієра Меріон! Шейлін вже тут! Зараз я її приведу! – Голос свекрухи зазвучав зовсім близько, і зараз я була рада її чути, як ніколи! – О… Здається, я завадила…

У голосі лієри Сиріни звучало здивування. Мабуть, вона не очікувала побачити тут сина. Та ще й за подібним заняттям. Значить, "побачення" не вона підлаштувала.

– Все в порядку! – я відсторонилася від Раша якнайдалі і, полегшено зітхнувши, посміхнулася. – Я готова до зняття мірок!

Готова втекти звідси прямо зараз. Чим скоріше, тим краще. Але Раш уперто підхопив мою долоню.

– Боюся, що мірки знімати зараз не найкращий час, – по-воєнному жорстко відрізав Раш, не дозволивши матері та рота розтулити. – І я не можу зрозуміти, мамо, невже ти втратила вправність і не змогла підібрати сукні на око? Ти ж ніколи не помиляєшся з розміром? Впевнений, що ти вже давно маєш усі записи. Ще з приготувань до весілля.

Раш багатозначно вигнув брову, але свекруха підняла підборіддя і як ні в чому не бувало відповіла:

– Ти нічого в цьому не розумієш. – вмить знайшлася лієра Сиріна. – Це мірки для парадної сукні! Воно має сидіти ідеально! І... може вона набрала вагу!

– За три дні?

– Будь-що може статися... – не відступала свекруха. – Ні, Шейлін, люба, ти мати чудовий вигляд. Але я повинна була переконатися.

– Мама! – обірвав мій чоловік матір, що розійшлася. – Ти просто вирішила знову засунути ніс у наше сімейне життя? Так знай, що у нас все чудово. Я кохаю свою дружину, і в тебе немає жодного приводу для занепокоєння.

Це брехливе "кохаю" боляче різонуло слух. Колись давно юна дівчина Шейлін на своє перше весняне свято мріяла почути ці слова саме від цієї людини. І боляче обпеклася. Але зараз цей концерт просто вибивав землю з-під ніг.

Що він робить? Намагається переконати матір у реальності нашого союзу, кидаючись гучними словами?!

– Дорогий, – розвернулася до чоловіка, намагаючись вкласти у свій погляд все своє роздратування, – твоя мама просто вирішила зробити мені сюрприз! І я думала, що ти давно на роботі.

– Я сьогодні вирішив взяти відгул і присвятити день лише нам двом! – усміхнувся Тайраш і вп'явся в мене уважним поглядом.

Вічний вогонь! Що в нього зараз у голові?! Йому потрібна моя дракониця?