Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Підійшов я до величезної нори, кинув туди великий камінь і крикнув: «У-у-у!» У відповідь почув «У-у-у-у-у-у-у-у-у-у!». Я злякався, вистрілив відразу ж з обох стволів. А звідти – поїзд…

– Як риболовля?

– Прекрасно!!!

– Багато зловив?

– Та ні, навіть закинути не зміг!

Біжить лисиця по лісу, бачить – на дереві сидить ворона, а в дзьобі у неї шматок сиру. Узяла лисиця колоду та як вдарить нею по дереву. З переляку ворона каркнула, сир випав, лисиця схопила сир і втекла. Ворона: – Ти диви, як байку скоротили…

Ловить хлопчина рибу на Трухановому острові біля містка. Іде старша дівчина, запитує:

– Малий, куди я потраплю, якщо перейду через місток?

– Як куди? На той берег.

Браконьєр убив лося, ухопив його на праве плече і тягне. Раптом назустріч лісничий:

– Ти що тут робиш?

– Свіжим повітрям дихаю…

– А це у тебе що?

– Де?

– На плечі…

Браконьєр дивиться на ліве плече, притримуючи лося на правому…

– Нічого!

– А на другом плечі?

Браконьєр озирається на праве плече:

– Ой! Хто це?!

В армії вишикували новобранцiв. Прапорщик запитує всіх по черзі:

– Водії. Крок вперед. В гараж… Слюсарі! Крок вперед. В майстерню… Куховари…

Залишився один.

– А ти ким був?

– Глюкальщиком.

– Це як?

– А, село у нас велике. Глюкала робив для всього села.

– Глюкала? Добре, іди в майстерню, зроби одне глюкало – подивимось.

Глюкальщик цілий тиждень щось там випилював, точив, шліфував. Виносить круглий випуклий блискучий залізний млинець. Прапорщик вилаявся, глюкало викинув, глюкальщика – на губу… За тиждень приїздить перевірка – генерал. Все погано, нічим його не проймеш. Раптом ненароком генерал бачить на траві глюкало.

– А це що таке?!

– Глюкало, товаришу генерал!

– Та я б… сам бачу, що глюкало! – очі сяють, глюкало до грудей притискає… – Ти подивись, яке класне! Що за майстер такий у вас тут? Нагородити, у відпустку!

Усі недоліки генерал викреслив, за всіма показниками військова частина вийшла на оцінку «відмінно». Коли задоволений генерал відбув, викликають глюкальщика.

– Ну, глюкальщик ти наш пещений, у відпустку їдеш! Тільки спочатку розкажи, що воно таке, твоє глюкало?

– Ну, як вам пояснити… Ну, берете це глюкало і з усієї сили, яка тільки є, кидаєте його на воду…

– Навіщо?

– А воно по воді скаче так… глюк-глюк-глюк-глюк… Де потоне – там і сіті ставити треба!

Щоб капусту не погризли зайці, її бажано вирощувати на відкритій, добре прострілюваній місцевості.

Ходив Опанас на риболовлю через ліс. А як повертався додому без риби і проходив повз колодязь на краю села – плював у колодязь. Одного разу щось його насторожило. Зупинився, задумався. І зрозумів – не почув, як його плювок упав на воду, нема звуку падіння, удару об воду!

Відшукав каменюку, кинув – беззвучно! Походив, походив, побачив залізну рейку. Ледве дотягнув до колодязя, кинув… Ніякого звуку! Ну, думає, наче ж і не пив… Тільки присів біля колодязя – раптом біжить коза і… стриб у колодязь! І ніякого звуку! А Опанасові вже все одно. Думає, що з глузду з’їхав. Коли це підбігає якийсь дід:

– Чоловіче, ти мою козу не бачив?

– Ту, що в колодязь скочила?

– Дурний, чи що? Моя до рейки прив’язана!…

Новий українець прийшов до турагентства купити тур з полюванням.

– На ведмедя? На тигра? На слона?

– Це все вже було. Чогось би такого, з перчиком…

– Зрозуміло. Вася! Це твій клієнт.

Заходить Вася – такий собі гоблін.

– Екзотичне полювання. Зовсім недалеко. З перчиком… Обов’язково вдягніть червоний піджак.

Виїхали за місто в гайок. Вася:

– Скільки при собі маєте грошей?

– Штуку баксів.

– Добре. Почекайте під дубком хвилинку. Я піду до місцевих мисливців, домовлюся.

Вася підходить до таких же, як сам, гоблінів:

– Братани, он той козел у червоному піджачку мені штуку баксів винен!

Поїхали студенти на риболовлю. А пити почали ще в гуртожитку. Їхали електричкою, зійшли на якійсь глухій станції увечері. Пішли навмання, по