Ксенофонт - Анабазис. Похід 10000 еллінів

берега Тигра. ">[144], вони рухалися в бойовому ладі, маючи обоз і нестройових у середині каре. Невдовзі знову з’явився Мітрідат із приблизно 200 вершниками і 400 стрільцями та пращниками, дуже рухливими і вправними. /7/ Він наближався до еллінів немовби з дружніми намірами, та коли підійшов на близьку відстань, то і кіннотники, і піхотинці стали раптово стріляти з луків і пращ і поранили багатьох еллінів. Ар’єргард зазнавав великих втрат, але вчинити опору не міг. Річ у тому, що крітці[145] стріляли на коротшу відстань, аніж перси, і, крім того, будучи легкоозброєними, вони відходили під прикриття гоплітів, а стрільці дротиками кидали їх не дуже далеко і не досягали (перських) пращників. /8/ Тому Ксенофонт вирішив піти в напад на ворогів. Вперед пішли ті гопліти і пелтасти, які були з ним у тилу, але під час переслідування нікого наздогнати не вдалося. /9/ Адже в еллінів не було кінноти, а піхотинці на короткій віддалі не могли наздогнати утікачів; переслідувати ж далеко від війська було ризиковано. /10/ Вершники варварів і під час утечі заподіювали еллінам шкоди, стріляючи, обернувшись, з коня, а еллінам під час переслідування доводилося знову долати ту ж відстань, яку вони проходили під час наступу. /11/ Таким чином, за цей день вони пройшли не більше 25 стадій і прийшли у село лише в сутінках.

Тут вони знову занепали духом. Хірісоф та інші стратеги звинувачували Ксенофонта у тому, що він переслідував ворогів далеко від фаланги, до того ж сам ризикував і не домігся нічого. /12/ У відповідь на ці докори Ксенофонт сказав, що звинувачення слушні, що й засвідчив перебіг подій. «Але я був змушений переслідувати, — сказав він, — бо ж бачив, що, тупцюючи на місці, ми зазнавали великих втрат і не могли дати належну відсіч. /13/ А щодо переслідування, то ваша правда — ми так і не домоглися свого, а під час відступу було непереливки. /14/ Тож подякуймо богам за те, що вороги прийшли не значними силами, а з невеликим загоном; відтак вони не сподіяли нам якоїсь відчутної шкоди, натомість нам стало зрозуміло, як виправити становище. /15/ Річ у тому, що вороги стріляють з луків і пращ на таку далеку відстань, що й крітці, відстрілюючись, не в стані влучати у ворогів, так само як і метальники дротиків. Коли ж ми за ними гналися, то не було можливості відійти далеко від війська, а на короткій віддалі, навіть коли стрілець вправний, не може наздогнати піхотинця, який перебуває на відстані пострілу. /16/ Отже, якщо ми хочемо тримати ворога подалі від себе, не дати йому можливості іти по п’ятах і заважати просуванню, то ми мусимо негайно обзавестися пращниками і вершниками. Кажуть, у нашому війську є родосці, які, як про них розказують, навчені стріляти з пращ і їхні снаряди летять удвічі далі, аніж снаряди перських пращників. /17/ Останні ж стріляють на коротку відстань, бо вони застосовують каміння, завбільшки в обхват рукою, а родосцям знайоме використання свинцевих кульок. /18/ Так от, знайдімо солдатів, у яких є пращі, і купимо у них нові пращі за гроші, іншим же, умільцям виготовляти нові пращі, теж призначимо платню, а для тих солдатів, які погодяться вступити у загін пращників, даватимемо якусь винагороду, тоді, мабуть, знайдуться люди, корисні для нас. /19/ Я знаю також, що у війську є коні, декілька у мене, потім ті, які залишилися після Клеарха, а ще ж чимало коней, відібраних у ворогів, перебуває в обозі. Якщо ми виберемо найпридатніших і замінимо їх в обозі в’ючними тваринами, а на коней посадимо людей для кінноти, то, далебі, вони знадобляться для переслідування утікачів». /20/ Ця пропозиція була прийнята. Тієї ж ночі було споряджено близько двохсот пращників, а наступного дня вибрали близько 50 коней і вершників. Їм приготували шкіряні нагрудники і панцири, а їхнім командиром був призначений Лікій, син Полістрата-афінця.

Розділ 4

/1/ Цей день вони провели у селах, а наступного дня пішли далі, виступивши дуже рано. /2/ Вони мали перейти через ущелину, і вони боялися, що вороги вчинять напад на них під час переходу. Коли ущелина залишилася позаду, знову з’явився Мітрідат із 1000 вершників і близько 4000 лучників та пращників. Таку кількість війська Мітрідат випросив у Тіссаферна, якому він обіцяв на цій умові підкорити йому еллінів, бо ж сповнився презирством до них, вважаючи, що у попередній сутичці він діяв з невеликим загоном, причому аніскільки не постраждав від цього, натомість ворогам завдав чималих втрат. /3/ Коли елліни, пройшовши ущелину, відійшли від неї приблизно на 8 стадій, то й Мітрідат із своїм військом пройшов через неї. Тим часом, елліни призначили загін із пелтастів та гоплітів для переслідування ворога, а кінноті віддали наказ діяти сміливо, бо її підтримає чималий загін війська. /4/ Коли Мітрідат наздогнав їх і каміння та стріли почали летіти в ціль, еллінам було подано трубний сигнал; ті солдати, які отримали наказ, одразу ж перейшли у біг, і вершники кинулися вперед. Вороги не витримали і побігли в ущелину. /5/ Під час утечі у варварів загинуло багато піхоти і в ущелині чоловік 18 кінноти було взято в полон. Убитих еллінці самохіть понівечили, аби сам вигляд їх викликав жах у ворогів.

/6/ Після такої невдачі вороги повідходили, а елліни спокійно йшли вперед усю решту дня і дійшли до річки Тигр. /7/ Тут знаходилося велике і безлюдне місто на ім’я Лариса[146]. У давнину в ньому мешкали мідійці. Ширина його мурів становила 25, а висота 100 футів, а протяжність усіх мурів в обводі